Звичайний буряковий довгоносик (Bothynoderes punctiventris) є одним із найнебезпечніших фітофагів у зонах промислового вирощування цукрових, столових та кормових буряків. Найбільшої шкоди цей шкідник завдає в Центральному та Північному Лісостепу, а також у прилеглих районах Степу. Його масова поява здатна повністю знищити сходи на ранніх етапах вегетації, що призводить до необхідності пересіву або значних втрат урожаю. Окрім буряків, імаго живиться та розмножується на інших рослинах родини лободових, а також на щириці та спориші, що ускладнює прогнозування чисельності популяції.

Пестициди, що потрапляють у ґрунт безпосередньо під час обробки або з атмосферними опадами, здатні зберігатися в ньому тривалий час, суттєво впливаючи на мікробне угруповання. В 1 см³ ґрунту міститься від 80 до 100 млн мікроорганізмів, і характер цього впливу визначається багатьма чинниками: хімічною будовою та нормою витрати препарату, періодом його напіврозпаду, видовим складом мікробіоти, гранулометричним складом ґрунту, його вологістю, температурою та рівнем мікробіологічної активності. Сучасні дослідження показують, що навіть короткочасне застосування окремих пестицидів може спричиняти зсув у структурі мікробних угруповань, який не завжди повністю відновлюється до вихідного стану.

Фосфорорганічні сполуки (ФОС) становлять один із найважливіших класів пестицидів, що кардинально змінили підходи до контролю шкідників у сільському господарстві. Їхня історія розпочалася ще в середині XIX століття, коли в 1846 році були синтезовані перші органічні інсектициди — похідні фосфорної кислоти, зокрема метилдиметилтриметилфосфіни. Однак ці сполуки не отримали практичного застосування через надзвичайно високу токсичність для теплокровних і здатність самозайматися на повітрі. Лише у 1905 році академік О.О. Арбузов із колегами відкрив новий шлях синтезу органічних сполук фосфору, що заклав основу для створення сполук із пестицидними властивостями.

Серед звичних трав і грибів можна натрапити на щось середнє між їжаком і мохнатою купиною, яке зовсім не схоже на гриб. Проте це справжній представник грибного царства — Дощовик щетинистий із родини печерицевих, що має незвичайну зовнішність і більше нагадує екзотичну рослину. Його колючий вигляд часто відлякує недосвідчених грибників, хоча насправді це цінний їстівний вид, який вартий уваги.

Усі інсектициди значною мірою токсичні для бджіл, тоді як більшість фунгіцидів і гербіцидів належать до малонебезпечних або повністю безпечних сполук. Загибель комах відбувається під час обприскування посівів поблизу пасік або квітучих рослин, які бджоли відвідують для медозбору. Спостерігається як безпосередня контактна дія препарату, так і кишкова, особливо на личинок, коли бджоли збирають нектар і пилок з оброблених рослин. Серед комах саме бджола має найбільш розвинену нервову систему, тому вона найчутливіша до сучасних інсектицидів, які вражають нервову систему.

Фунгіцид Топаз — один із найбільш поширених системних препаратів у захисті плодових, ягідних і овочевих культур від комплексу грибкових захворювань. Його активна речовина, пенконазол, належить до хімічного класу триазолів, що забезпечує високу ефективність проти збудників борошнистої роси та низки плямистостей. Препарат виробляється у формі 10% концентрату емульсії (к.е.) і позиціонується як засіб із контактно-системною та лікувально-профілактичною дією. Аналогом Топазу на ринку є препарат Аварта, який також містить пенконазол, однак відрізняється допоміжними компонентами та нормами витрати.

ДНОК — це високотоксичний пестицид комплексної дії, який використовують у сільському господарстві для боротьби зі шкідниками, хворобами та бур'янами. Його активна речовина, динітроортокрезол, належить до похідних нітрофенолу та має потужну контактно-іскоренювальну дію. Препарат випускають у формі 40% пасти, яка потребує особливих умов зберігання та приготування робочого розчину. Через високу небезпеку для людини та довкілля ДНОК заборонений до використання в багатьох країнах, але в Україні його все ще застосовують за умови суворого дотримання регламентів.

Фунгіцид Сапроль — високоспецифічний системно-контактний препарат на основі трифорину, похідного піразину. Його унікальність полягає в здатності пригнічувати біосинтез стеринів у клітинах фітопатогенних грибів, що робить його ефективним інструментом для боротьби з комплексом захворювань плодових та овочевих культур. Препарат випускається у формі 19% концентрату емульсії (к. е.) і має широкий спектр дії, охоплюючи борошнисту росу, паршу, сіру гниль, моніліоз та іржу. На ринку України Сапроль сертифікований для використання на яблуні та огірках, але його аналоги — Денарин та Фунгінекс — можуть застосовуватися на інших культурах за схожими регламентами.

Багато хто знає про "тихе полювання" — осінні походи до лісу за грибами. Однак справжні ентузіасти не чекають сезону, а вирощують гриби самостійно, облаштовуючи для цього підвальні приміщення. Щоб отримувати стабільні врожаї печериць, глив або шиїтаке, потрібно створити середовище, максимально наближене до природного, але з контрольованими параметрами. Розглянемо ключові вимоги до обладнання підвалу для промислового та напівпромислового грибівництва.

Ситник лягушачий (Juncus bufonius L.) — однорічний трав’янистий бур’ян родини ситникових (Juncaceae). Його латинська назва походить від слова “bufo” (жаба), що вказує на здатність виду активно заселяти вологі, перезволожені місцевості. Це типовий рудерально-сегетальний вид, який відзначається високою екологічною пластичністю та здатністю до масового розмноження в умовах зрошення. Бур’ян поширений практично повсюдно, за винятком арктичних та субарктичних зон. Найбільшої шкоди завдає на зрошуваних землях, рисових чеках, пасовищах, луках, у садах, городах, а також у посівах зернових культур, особливо в регіонах із надмірним зволоженням.

Щоб насмажити грибів або зварити ароматний суп, зовсім не обов’язково вдягати гумові чоботи й дощовик та вирушати в ліс на тихе полювання. Грибну «галявину» у вигляді стелажів можна облаштувати у власному підвалі, гаражі або навіть на балконі. Головне — знати, які гриби можна виростити штучно, і забезпечити їм належні умови. Сучасне грибівництво дозволяє отримувати врожай цілий рік, незалежно від сезону та погоди.

Зберігання картоплі є критичним етапом у технологічному циклі вирощування цієї культури, оскільки від нього безпосередньо залежить збереженість урожаю та його товарні якості. За недотримання оптимальних умов втрати можуть сягати 40% і більше, що призводить до значних економічних збитків. Ефективне зберігання потребує комплексного підходу, що включає підготовку приміщень, сортування матеріалу, дотримання температурно-вологісного режиму та належну вентиляцію. Нижче наведено детальну схему, яка охоплює всі ключові етапи — від дезінфекції сховищ до весняного догляду за бульбами.