Енкарзія (Encarsia formosa Gah.) — це високоспеціалізований паразитоїд оранжерейної білокрилки (Trialeurodes vaporariorum), який широко використовується в системах біологічного захисту рослин закритого ґрунту. За систематикою вид належить до ряду перетинчастокрилих (Hymenoptera), родини афелінід (Aphelinidae). Цей ентомофаг є ключовим агентом у боротьбі з білокрилкою на томатах, огірках та інших овочевих культурах, оскільки забезпечує тривалий контроль популяції шкідника без застосування хімічних інсектицидів.
Дорослі особини енкарзії — дрібні комахи. Самка має довжину тіла 0,6 мм, ширину 0,3 мм, жовте черевце та прозорі крила. Самці в природних популяціях трапляються вкрай рідко і відрізняються темно-коричневим забарвленням черевця. Вважається, що поява самців є результатом тривалого впливу знижених температур у період розвитку паразита. У промислових біолабораторіях розводять переважно партеногенетичні лінії, де розмноження відбувається за типом телітокії — самиці народжують самиць без запліднення.
Механізм зараження та розвиток паразита
Самка енкарзії відкладає яйця в личинки білокрилки другого, третього та четвертого віків, віддаючи перевагу личинкам третього віку. Процес зараження відбувається за допомогою яйцеклада, яким паразит проколює покриви хазяїна. В одну личинку зазвичай відкладається одне яйце, хоча за високої щільності ентомофага можливе відкладення двох або більше яєць. У такому разі на початковому етапі розвиваються дві личинки паразита, але до завершення циклу досягає лише одна. За температури 16–28 °C і відносної вологості повітря 60–80% самиця живе від 18 до 43 днів. За цей період вона здатна заселити в середньому 60–100 личинок шкідника, причому основну частину яєць відкладає в перші десять днів життя.
Яйце енкарзії має видовжено-овальну форму, жовтувато-білий колір. Його довжина одразу після відкладення становить 0,13 мм, ширина — 0,04 мм. Протягом ембріогенезу яйце збільшується: до моменту завершення розвитку його довжина сягає 0,16 мм, ширина — 0,06 мм. Через оболонку вже просвічується сформована личинка першого віку. Вихід личинки відбувається на четвертий день після відкладення яйця. Якщо паразит інфікує личинку білокрилки першого, другого або третього віку, хазяїн продовжує розвиватися, але гине лише після завершення розвитку енкарзії.
Личинки енкарзії першого віку мають довжину 0,24 мм, ширину 0,04 мм, напівпрозорі, зі слабко вираженою сегментацією тіла. Вони живляться вмістом тіла хазяїна, проходячи три віки. Після завершення живлення личинка виділяє меконій — продукт екскреції кишечника — у вигляді 10 видовжених бурих або коричнювато-чорних частинок, які злипаються. Після цього відбувається заляльковування.
Морфологія куколки та зміна забарвлення
Куколка енкарзії жовтувато-кремова, з темно-сірими плямами на голові, тергітах грудного відділу та біля основи черевця. Протягом розвитку забарвлення куколки змінюється. На четвертий день після заляльковування голова стає світло-чорною, зачатки крил набувають темно-сірого кольору, а на тергітах черевця з’являється велика округла світло-сіра пляма, яка зникає на п’ятий день. До цього моменту голова та грудний відділ стають чорними, а зачатки вусиків і ніг набувають темного кольору з металевим відблиском.
Часто паразитовані німфи білокрилки залишаються світлими, напівпрозорими до вильоту дорослої комахи, але на дорсальній стороні з’являються характерні слабопігментовані плями. Тривалість періоду від моменту заселення паразитом личинок білокрилки до їх почорніння залежить від умов середовища. За температури 20 °C і відносної вологості 50–70% личинки хазяїна чорніють через 11 днів після заселення ентомофага, за 25 °C — через сім днів, а за 30 °C — через шість днів.
Додаткове живлення та вплив на популяцію шкідника
Самки енкарзії потребують додаткового живлення паддю та гемолімфою личинок білокрилки. Гемолімфою вони живляться на другу–шосту добу після вильоту, проколюючи тіло хазяїна яйцекладом. За період життя одна самиця, живлячись, знищує від 6 до 12 личинок та німф білокрилки. Заселення паразитом не перешкоджає розвитку личинок шкідника — вони успішно досягають фази німфи. Розвиток паразита в німфі супроводжується зміною її забарвлення: на восьмий день після заселення вона стає сірою, а потім інтенсивно-чорною, покриви висихають і стають крихкими.
Оптимальні умови для розвитку та плодючість
Оптимальними умовами для розвитку енкарзії є температура 30 °C та відносна вологість повітря 70%. Нижній поріг температури для різних фаз коливається в межах 12,9–14 °C: для яєць — 14 °C, для личинок — 12,9 °C, для куколок — 12,5 °C. Найчутливішою фазою до зниження температури є яйце. Температура вище 30 °C пригнічує розвиток: значна частина яєць, личинок першого віку та куколок гине. Для завершення повного розвитку яйця необхідна сума ефективних температур 32,3 °C, для личинки — 64,2 °C, для куколки — 87,5 °C. Загалом для одного покоління енкарзії потрібно 183,7 °C суми ефективних температур.
Відхилення від оптимальної температури суттєво впливає на тривалість розвитку та життя, а також на плодючість. За оптимальних умов і надлишкової кількості жертв енкарзія має найкоротші строки розвитку — 11 днів від відкладення яйця до виходу дорослої комахи — та найвищу загальну плодючість — у середньому 115 яєць на одну самицю. Зниження температури до 25 °C збільшує строки розвитку до 14 днів, а до 20 °C — до 23 днів. При цьому плодючість знижується: за 25 °C вона становить 70 яєць, а за 20 °C зменшується втричі. За температури, близької до нижнього порогу, плодючість падає в п’ять разів.
Температурний режим впливає і на тривалість життя імаго. У діапазоні 20–30 °C вона становить 18–22 дні, а підвищення до 35 °C скорочує цей показник до 7,4 днів. Надмірне підвищення відносної вологості повітря до 90% також знижує плодючість, збільшує строки розвитку та скорочує тривалість життя.
Вплив світлового режиму на активність
Поведінка імаго енкарзії значною мірою визначається тривалістю світлового дня та ступенем освітленості приміщення. В умовах короткого дня та слабкої освітленості активність паразита помітно знижується. Наприклад, за інтенсивності освітлення 4200 лк і тривалості світлового дня 16 годин лише окремі самиці відкладають яйця. За освітленості 7300 лк і тієї ж довжини дня репродуктивна здатність повністю відновлюється. Це необхідно враховувати при плануванні випуску ентомофага в теплицях, особливо в осінньо-зимовий період, коли природне освітлення обмежене.
Практичне застосування в захисті рослин
Енкарзію масово розводять у біолабораторіях для використання в захисті овочевих культур закритого ґрунту, насамперед томата та огірка, від тепличної білокрилки. Випуск паразита здійснюють у фазі куколки або імаго. Норми випуску залежать від рівня заселення шкідника: за низької чисельності — 1–2 особини на 1 м², за високої — до 5–10 особин на 1 м². Важливо забезпечити стабільні мікрокліматичні умови: температуру 25–30 °C, відносну вологість 60–70% та освітленість не менше 7000 лк. За дотримання цих параметрів ефективність контролю білокрилки сягає 90–95%.
Енкарзію часто комбінують з іншими біоагентами, наприклад, з хижим клопом макролофусом (Macrolophus pygmaeus) або з грибними препаратами на основі Beauveria bassiana, що підвищує загальну надійність системи захисту. Сучасні дослідження також підтверджують ефективність енкарзії проти нових інвазивних видів білокрилок, зокрема Bemisia tabaci, що робить її універсальним інструментом у боротьбі з цими шкідниками.
Для успішного застосування енкарзії необхідно регулярно моніторити популяцію білокрилки за допомогою жовтих клейових пасток. Випуск ентомофага слід починати при перших ознаках появи шкідника, не допускаючи масового розмноження. Важливо уникати застосування хімічних інсектицидів широкого спектра дії, які знищують як шкідників, так і корисних комах. За умови правильного планування та дотримання технології енкарзія забезпечує стабільний і тривалий контроль білокрилки, що дозволяє значно скоротити використання хімічних засобів захисту рослин.
