Фітосейулюс (Phytoseiulus persimilis Athias-Henriot) належить до родини фітосейід (Phytoseiidae) підродини вільноживучих гамазових кліщів ряду Паразитиформні. У природних умовах цей вид поширений у теплих приморських регіонах Італії, Чилі, Лівану, Алжиру, Австралії та півдня Франції. Сучасні дослідження підтверджують його високу ефективність як класичного біологічного агента проти павутинних кліщів у закритому ґрунті.
Фітосейулюс є облігатним хижаком і яскраво вираженим олігофагом. Його нормальний розвиток можливий лише за умови живлення павутинним кліщем. Він мешкає на зеленій масі рослин, заселених павутинним кліщем. За відсутності жертви хижак здатен виявляти та знищувати самок кліща, які перебувають у стані діапаузи. Це робить фітосейулюса незамінним у системах інтегрованого захисту рослин, де важливо утримувати популяцію шкідника на економічно незначному рівні.
Морфологія та статеві відмінності
Форма тіла самок фітосейулюса краплеподібна, довжина тіла становить 0,5 мм. Покриви тонкі та еластичні, а забарвлення варіює від світло-оранжевого до вишневого залежно від якості корму та віку. Покриви тіла напівпрозорі, тому часто можна побачити готове до відкладання яйце. Самець дещо менший за самку — довжина тіла 0,3 мм. Відрізнити їх можна лише за допомогою мікроскопа, що ускладнює візуальний моніторинг без спеціального обладнання.
Цикл розвитку та розмноження
Парування відбувається після останньої линьки німфи. Самки відкладають яйця в колоніях шкідника, прикріплюючи їх до павутини або безпосередньо до поверхні листка. Яйця фітосейулюса відрізняються від яєць павутинного кліща більшими розмірами, блідо-рожевим забарвленням та овальною формою. З яєць вилуплюються шестиногі личинки, які живуть за рахунок ембріонального жовтка. Після вилуплення личинка розташовується біля покинутої яйцевої оболонки, переходить у стан спокою, що завершується линькою. Після першої линьки з’являється восьминога протонімфа (німфа першого віку). Протонімфа живиться яйцями павутинного кліща, знищуючи за свій період розвитку (1 доба) від 5 до 7 штук. Після завершення живлення протонімфа линяє, перетворюючись на дейтонімфу (німфу другого віку). Дейтонімфа відрізняється надзвичайною ненажерливістю та рухливістю. Ця фаза триває 1 добу, за яку дейтонімфа знищує від 9 до 16 яєць. Цикл розвитку завершується появою дорослого кліща.
Вплив температури на розвиток
Діапауза у хижака відсутня, тому він може розвиватися безперервно протягом року. Температура та відносна вологість повітря мають значний вплив на розвиток. При температурі 30 °C повний цикл розвитку триває 4,9 доби, при 27 °C — 5,5, при 25 °C — 6,0, а при 10 °C — 49 діб. За однакових умов фітосейулюс розвивається в 1,5–1,9 раза швидше за павутинного кліща, що забезпечує його конкурентну перевагу в біологічному контролі.
В ембріональний період хижак дуже вимогливий до зовнішніх умов. Сприятлива температура для розвитку становить від 25 до 26 °C. При температурі 35–37 °C яйця не розвиваються. Личинки, німфи та дорослі кліщі менш вимогливі до температури. Вони можуть розвиватися в широкому діапазоні від 13 до 33 °C, причому навіть короткочасне (протягом 3–4 годин) підвищення до 40–42 °C не впливає на їхній розвиток. Однак при зниженні до 7 °C хижак припиняє розвиток.
Вплив вологості на життєдіяльність
Фітосейулюс є гігрофільним видом, тому на його плодючість, ненажерливість та розвиток суттєво впливає відносна вологість повітря. При вологості 50 % яйця хижака висихають, при 60 % яйця можуть розвиватися лише за високої температури. Для молодих і дорослих особин вологість має менше значення, тому вони можуть розвиватися при зниженій вологості (60 %). Незалежно від температури при вологості 25–30 % фітосейулюс розвиватися не може. Оптимальна вологість повітря для розвитку хижака становить 70–80 %. Це критичний параметр при масовому розведенні та випуску в теплицях.
Ненажерливість та плодючість
Ступінь ненажерливості фітосейулюса повністю залежить від умов середовища. Оптимальні умови сприяють підвищенню ненажерливості, а при підвищеній відносній вологості кількість спожитого корму зменшується. При температурі 25 °C та вологості 50–70 % самка знищує щодоби 21–23 особини павутинного кліща в різних фазах розвитку. За такої ж температури, але з вологістю 98 % самка знищує до 11 особин жертви.
Температура та вологість впливають на плодючість. Виявлено закономірність: зі зниженням вологості зменшується кількість відкладених яєць. При температурі 25 °C та відносній вологості 30, 50, 70–98 % добова плодючість самок становить відповідно 0,8, 1,3 та 4,3 яйця. Ці дані важливі для прогнозування чисельності популяції хижака в теплицях.
Вплив кормової рослини на біологічні параметри
За однакових умов біологічні параметри значно залежать від кормової рослини, на якій живиться павутинний кліщ. При розведенні фітосейулюса на павутинному кліщі, що харчувався на сої, плодючість у середньому становить 69,1 яйця, на розі — 59,6, на хризантемі — 45,1, на гвоздиці — 32,5 яйця. Аналогічна тенденція спостерігається щодо тривалості життя самок та періоду відкладання яєць, які максимальні при розведенні жертви на сої та послідовно зменшуються від рози до гвоздики.
Природна смертність хижака спостерігається лише у фазі яйця і становить на сої 2,5 %, на розі — 5,4, на хризантемі — 11,6, на гвоздиці — 14,5 %. Це свідчить про те, що вибір кормової культури для масового розведення безпосередньо впливає на якість біологічного матеріалу.
Ненажерливість акарифага на всіх культурах відносно однакова і в перерахунку на кількість з’їдених яєць коливається від 270 до 340 штук. Водночас на кожне відкладене яйце самка з’їдає на сої 4,0 яйця павутинного кліща, на розі — 4,6, на хризантемі — 7,4, на гвоздиці — 9,1. Таким чином, ефективність використання хижака на різних культурах потребує індивідуального підходу.
Темп росту популяції на різних культурах
З практичної точки зору найбільший інтерес викликає темп росту популяції хижака на різних кормових рослинах. Встановлено, що при живленні павутинним кліщем на сої популяція фітосейулюса на 10-й день зростає в 28 разів, на розі — у 20, на хризантемі — у 16, на гвоздиці — лише в 11 разів. Отже, за однакових умов для розмноження та рівної чисельності шкідника популяція акарифага на розі збільшується майже вдвічі швидше, ніж на гвоздиці. Цей факт необхідно враховувати при використанні фітосейулюса на різних культурах, а також при виборі кормової культури під час масового розведення.
Використання в біологічному захисті
Будучи спеціалізованим хижаком павутинних кліщів, фітосейулюс не може тривалий час зберігатися на рослинах, вільних від жертви, і гине через три-чотири доби. Тому при застосуванні в теплицях необхідно забезпечувати постійну наявність кормової бази або проводити регулярні випуски. Сучасні рекомендації передбачають норми випуску від 1 до 10 особин на квадратний метр залежно від ступеня зараження та культури. Для досягнення максимальної ефективності слід підтримувати оптимальні мікрокліматичні параметри: температуру 25–26 °C та вологість 70–80 %. Також варто уникати застосування хімічних інсектицидів широкого спектра дії, які можуть знищити популяцію хижака.
Фітосейулюс залишається одним із найефективніших біологічних агентів для контролю павутинних кліщів у закритому ґрунті. Його успішне використання вимагає точного дотримання агротехнічних та мікрокліматичних умов, а також врахування специфіки кормової культури. При правильному застосуванні цей хижак здатен забезпечити стабільний захист рослин без використання хімічних пестицидів.
