Методологія обліку хвороб зернових та круп’яних культур

Облік гнилей зернових культур проводять тричі за вегетаційний сезон, приурочуючи його до фаз повних сходів, цвітіння та молочної стиглості зерна. Уражені сходи озимих культур обстежують одразу після сходження снігу, коли ознаки ураження сніговою пліснявою та іншими хворобами (склеротинія, тифульоз) проявляються найбільш чітко. На ярих культурах та кукурудзі ураження кореневими гнилями визначають з появою повних сходів.

Попередня оцінка загального стану посівів полягає в розподілі їх на три групи: неуражені, слабо уражені та сильно уражені хворобою. При цьому відзначають кількість та площу полів відповідних градацій, а також характер ураження — осередковий або рівномірний. У кожній групі полів, як правило, вибирають найбільш типове, щоб на цьому полі проводити облік.

Визначення площі облікових ділянок та осередкової загибелі

Залежно від площі поля та характеру ураження встановлюють розмір і кількість облікових ділянок. На полі площею до 100 га, за наявності великих плішин, виділяють чотири облікові ділянки, розмір яких становить 0,25 га (50×50 м). Облікові ділянки розташовують по діагоналі. При загибелі рослин у вигляді дрібних плішин розмір ділянки зменшують до 0,1 га (33×33 м). На полі площею понад 100 га на кожні 50 га додають по одній обліковій ділянці відповідних розмірів. На кожній обліковій ділянці проводять замір плішин. Визначивши загальну площу всіх осередків хвороби на облікових ділянках, встановлюють відсоток ураженої площі за формулою:

Q = (Σn / N) × 100, де:

• Q — осередкова загибель рослин (відсоток ураженої площі);
• Σn — площа всіх осередків;
• N — площа облікових ділянок.

При зрідженні посівів на облікових ділянках визначають відсоток загиблих рослин, на яких без вибору оглядають по 100 рослин. На площі 100 га беруть 100 таких проб, додаючи на кожні наступні 50 га по одній пробі. У кожній пробі підраховують кількість загиблих та сильно уражених рослин. Загальну шкодочинність обчислюють як суму відсотків осередкової загибелі та зрідження посіву.

Облік кореневих гнилей у фазі молочної стиглості

У фазі молочної стиглості та достигання зерна враховують кореневі гнилі злаків. Для цього на площі до 100 га оглядають 10 проб по 10 рослин і визначають інтенсивність ураження рослин за баловою шкалою:

• 0 — здорові рослини;
• 1 — слабке побуріння основи стебла або підземного міжвузля;
• 2 — сильне побуріння основи стебла та підземного міжвузля;
• 3 — сильне побуріння та білостебельність;
• 4 — загиблі або пустоколосі рослини.

На підставі даних таких обліків обчислюють поширеність та інтенсивність розвитку кореневих гнилей. Втрати врожаю зерна від гельмінтоспоріозної кореневої гнилі (Helminthosporium sativum) у посушливих районах можна розрахувати, використовуючи шкалу: при інтенсивності ураження 1 бал — 5%, 2 бали — 23%, 3 бали — 50%.

Облік сажкових хвороб

Облік сажки проводять у певні фази вегетації культури, коли вона найбільш виражена на рослинах: на пшениці, житі, ячмені та вівсі — в кінці молочної — на початку воскової стиглості зерна; у проса та рису — після появи забарвлення квіткових плівок у верхній частині волоті; на кукурудзі та сорго — на початку повної стиглості насіння основної маси рослин. Обліки проводять окремо за видами сажки для кожного сорту тієї чи іншої культури. При цьому проби розташовують на рівній відстані одна від одної; рослини в пробі беруть підряд, без вибору. Кількість проб і рослин у них залежить від культури та площі поля.

Облік сажки кукурудзи проводять при аналізі відібраних для апробації качанів, ураженість інших органів (стебла, волоті тощо) визначають при відборі проб на рослинах, з яких взято качани. Якщо на посівах кукурудзи не проводять апробації, то для обліку сажки на кожні 100 га беруть 10 проб по 25 рослин. Рослини оглядають і підраховують кількість здорових та хворих (окремо уражені летючою та пухирчастою сажкою кукурудзи).

При обліку втрат зерна злакових культур від сажки слід враховувати, що повна шкодочинність цього типу захворювання складається з явних та прихованих втрат врожаю. Обчислення загальних (явних і прихованих) втрат від сажки проводять за спеціальними формулами (табл. 1).

Таблиця 1. Формули для обчислення загальних втрат урожаю зернових злакових культур від сажки (Степанов, Чумаков, 1972):

• Ярі зернові при ураженні менше 1,25%: y = 11x - 4,4x²;
• Ярі зернові при ураженні більше 1,25%: y = 5,89 - 0,79x;
• Озимі зернові при ураженні менше 1,25%: y = 20x - 8x²;
• Озимі зернові при ураженні більше 1,25%: y = 11,55 + 0,76x.

Примітка: y — загальні втрати врожаю, %; x — ураженість рослин сажкою, %. У разі ураження ярих посівів сажкою на 30% і вище, а озимих — на 50% і вище, приховані втрати, як правило, відсутні, а загальні втрати врожаю відповідають значенню поширеності хвороби в полі.

Облік плямистостей та нальотів

Плямистості та нальоти на зернових колосових культурах враховують у період від початку колосіння до молочної стиглості зерна; на кукурудзі — на початку достигання зерна. На площі 50 га треба брати 20 проб по 10 рослин у кожній. На більших площах додатково беруть по дві проби на кожні 10 га. По кожному захворюванню визначають поширеність, а також розвиток хвороби. Ці показники розраховують на підставі визначення відсотка ураженості кожного органа облікової рослини.

Для деяких хвороб розроблено методи визначення їх шкодочинності. Недобір урожаю зерна від борошнистої роси обчислюють за формулою: y = k × R, де:

• y — втрати врожаю, %;
• k — коефіцієнт; для пшениці 2,0, а для вівса та ячменю 2,5;
• R — розвиток хвороби (%), обчислений за чотирма верхніми листками між фазами колосіння та початком достигання зерна за спеціальною шкалою.

Залежність втрат урожаю озимої пшениці від смугастої мозаїки (Streak mosaic) виражається рівнянням: y = 101,4 - 0,7 × 4,93x, де:

• y — урожай (у відсотках від потенційного);
• x — розвиток хвороби.

Облік іржастих хвороб

Усі види іржі, за винятком стеблової, враховують у період наливу — молочної стиглості зерна. Стеблову іржу (Puccinia graminis) враховують одночасно із сажковими захворюваннями при апробації зернових культур. На полях площею до 100 га беруть 20 проб по 10 стебел у кожній. У пробі визначають ступінь ураження кожного листка за спеціальними шкалами. Усі види іржі враховують по головному стеблу рослини. При цьому визначають ураженість кожного листка або міжвузля, починаючи зверху. Листки, які засохли більш ніж на 3/4, не враховують. При одночасному обліку двох видів іржі запис у польовий журнал роблять у вигляді дробу. Поширеність іржі при виробничих обліках не обчислюють.

Втрати врожаю зерна пшениці від іржі залежно від розвитку хвороби наведено в табл. 2.

Таблиця 2. Втрати врожаю зерна пшениці від хвороб іржі (%):

• Бура іржа: при розвитку 5% — 0,2% (цвітіння); 10% — 1,0%; 20% — 2,3%; 30% — 5,4%; 40% — 10,0%; 50% — 14,0%; 60% — 18,0%; 70% — 22,1%; 80% — 26,5%; 90% — 30,8%; 100% — 35,0%.
• Жовта іржа: при розвитку 5% — 0% (молочна стиглість); 10% — 0%; 20% — 0,8%; 30% — 1,4%; 40% — 3,0%; 50% — 6,0%; 60% — 8,8%; 70% — 11,5%; 80% — 14,5%; 90% — 17,0%; 100% — 20,0%.
• Стеблова іржа: при розвитку 5% — 0% (налив зерна); 10% — 3,4% (молочна стиглість) та 0,2% (повна стиглість); 20% — 5,8% та 3,4%; 30% — 9,3% та 8,0%; 40% — 13,3% та 15,0%; 50% — 17,7% та 29,0%; 60% — 22,2% та 43,0%; 70% — 26,0% та 54,0%; 80% — 28,5% та 61,0%; 90% — 30,7% та 68,0%; 100% — 33,0% та 75,0%.

Для отримання достовірних даних про фітосанітарний стан посівів необхідно суворо дотримуватися методик відбору проб та обліку, враховуючи специфіку кожної хвороби та фазу розвитку рослин. Застосування наведених формул і шкал дозволяє не лише оцінити поточну ситуацію, а й прогнозувати потенційні втрати врожаю, що є основою для прийняття обґрунтованих рішень щодо захисту рослин. Інтеграція цих даних у системи підтримки прийняття рішень підвищує точність прогнозів та ефективність агротехнічних заходів.

Осіння та весняна діагностика вірусних хвороб злакових культур

Вірусні інфекції злакових культур є однією з найскладніших проблем сучасного рослинництва, оскільки вони призводять до значного недобору врожаю та погіршення якості зерна. Ефективне управління цими хворобами неможливе без своєчасної та точної діагностики, яка має свої критичні періоди. Перше планове обстеження озимих зернових проводять восени, через 15–20 діб після появи сходів, коли рослини найбільш вразливі до інфікування переносниками вірусів. Повторне осіннє обстеження здійснюють безпосередньо перед припиненням осінньої вегетації, що дозволяє оцінити рівень латентної інфекції, яка перейде в зимівлю.

Весняні обстеження відновлюють одразу після відновлення вегетації та проводять щодекадно до фази колосіння. Така періодичність необхідна для моніторингу динаміки розвитку симптомів, які можуть маскуватися низькими температурами або бути прихованими після зимового стресу. Для ярих зернових культур ключовим періодом є передколосінний етап, коли інтенсивний ріст рослин створює сприятливі умови для прояву вірусної патології.

Методологія польового обстеження та відбору зразків

Польові обстеження виконують на різних полях з обов’язковою фіксацією агротехнічного фону. Ключовим параметром є строк сівби озимих: рослини ранніх строків сівби демонструють значно вищу сприйнятливість до вірусних інфекцій через триваліший період контакту з комахами-переносниками (попелицями та цикадками) у теплий осінній період. Результати обліків, отримані на різному агротехнічному фоні, мають високу практичну цінність для прогнозування епіфітотій та коригування технологій вирощування.

Для отримання репрезентативних даних обстеження проводять за діагоналлю поля. У 15–20 рівномірно розташованих точках закладають облікові майданчики площею 0,25 м² або оглядають рослини на одному погонному метрі рядка. Візуальну діагностику проводять орієнтовно, оскільки симптоми багатьох вірусів (жовтуха, мозаїка, карликовість) можуть бути схожими або маскуватися ураженням грибковими патогенами. Для точної ідентифікації виду вірусу в більшості випадків потрібне лабораторне підтвердження.

Правила відбору та транспортування зразків для лабораторної діагностики

Зразки рослин з типовими симптомами (хлороз, деформація листя, затримка росту) відбирають у поліетиленові пакети з обов’язковим маркуванням. До кожного зразка додають етикетку із зазначенням культури, сорту, фази розвитку, агротехнічного фону, дати відбору та координат поля. Для запобігання деградації вірусних частинок відібраний матеріал необхідно негайно помістити в холодильник при температурі +4 °C або в термос із льодом. Транспортування здійснюють у найкоротші терміни до спеціалізованих науково-дослідних установ, які виконують серологічні (ELISA) або молекулярні (ПЛР) аналізи.

Актуальні тенденції в діагностиці вірусів злакових культур

Сучасна фітопатологія активно впроваджує методи експрес-діагностики, зокрему імунохроматографічні тест-смужки, які дозволяють визначити наявність вірусу безпосередньо в полі протягом 10–15 хвилин. Це значно прискорює прийняття рішень щодо обробок інсектицидами або заміни насіннєвого матеріалу. Крім того, в останні роки зростає роль супутникового моніторингу та БПЛА-знімків, які виявляють ділянки з аномальним вегетаційним індексом, що корелює з вірусною інфекцією. Такі технології дозволяють картувати уражені зони з високою точністю, оптимізуючи витрати на захисні заходи.

Перелік основних вірусних хвороб злакових, що підлягають обліку

• Вірус жовтої карликовості ячменю (BYDV) — найпоширеніша інфекція, що передається попелицями, викликає пожовтіння листя та карликовість.
• Вірус смугастої мозаїки пшениці (WSMV) — передається через насіння та кліщів, проявляється у вигляді світлих смуг на листі.
• Вірус мозаїки кукурудзи (MDMV) — уражає кукурудзу та сорго, передається попелицями, призводить до зниження врожайності до 30%.
• Вірус кільцевої мозаїки пшениці (WRSV) — передається через ґрунт та нематод, викликає кільцеподібні плями на листі.
• Вірус карликовості пшениці (WDV) — передається цикадками, спричиняє сильну деформацію та затримку росту.

Для встановлення точного виду вірусу в умовах виробничих полів зразки хворих рослин направляють до акредитованих фітопатологічних лабораторій. Своєчасна діагностика дозволяє диференціювати вірусні хвороби від фізіологічних порушень (азотне голодування, гербіцидний стрес) та уникнути помилкових витрат на хімічні обробки.

Осіннє та весняне обстеження злакових культур на вірусні хвороби є обов’язковим елементом інтегрованого захисту рослин. Тільки систематичний моніторинг з урахуванням строків сівби та фази розвитку, підкріплений лабораторним підтвердженням, дозволяє розробити ефективну стратегію контролю. Впровадження сучасних експрес-методів та дистанційного зондування значно підвищує точність прогнозів і знижує ризики епіфітотій, що в кінцевому підсумку забезпечує стабільну врожайність зернових культур в умовах зміни клімату та зростання популяцій переносників.