Стеторус крапчастий (Stethorus punctillum Ws.) належить до ряду твердокрилих, родини сонечок (Coccinellidae). Це спеціалізований хижак, що живиться виключно павутинними кліщами, зокрема звичайним павутинним кліщем (Tetranychus urticae). Його дрібні розміри (1–1,5 мм) дозволяють ефективно полювати всередині колоній шкідника, навіть у щільному павутинні. Тіло чорне, овальне, сильно випукле, з грубою пунктировкою. Передній край передньоспинки виступає у вигляді дашка. Волоски на задній частині надкрил спрямовані прямо назад, що є важливою діагностичною ознакою. Вусики та ноги бурого кольору.
Імаго стеторуса здатні споживати до 40–50 особин кліща на добу, а личинки — до 30–40. Завдяки високій плодючості та короткому циклу розвитку, цей вид є одним із найефективніших агентів біологічного контролю в закритому та відкритому ґрунті. У світовій практиці стеторус використовується для захисту овочевих, плодових, ягідних та декоративних культур. Останні дослідження підтверджують його високу адаптивність до різних температурних режимів, що робить його перспективним для інтегрованих систем захисту в умовах зміни клімату.
Особливості зимівлі та весняної активності
Зимують жуки в тріщинах кори дерев, дуплах, під опалим листям, у верхньому шарі ґрунту, а також у рослинних рештках на узбіччях полів. Вихід із зимівлі починається за середньодобової температури 14 °C. Масовий виліт спостерігається в середині квітня. Навесні стеторус концентрується на бур’янах, зокрема на кропиві, лободі, осоті, які є резерваторами павутинних кліщів. З появою кліща на культурних рослинах хижак мігрує на них і залишається там протягом вегетаційного періоду. Важливо враховувати, що ранні обробки інсектицидами можуть знищити популяцію стеторуса, тому доцільно планувати хімічні обробки до виходу хижака з місць зимівлі або використовувати селективні препарати.
Розмноження та розвиток поколінь
Самки відкладають яйця на нижню поверхню листків безпосередньо в колонії павутинного кліща. Період яйцекладки триває 26–33 дні, за які одна самка відкладає в середньому 100 яєць. За сприятливих умов плодючість може сягати 150–200 яєць. Нижній поріг розвитку становить 3,5 °C. Сума ефективних температур для завершення одного покоління — 360–365 °C. Залежно від регіону та погодних умов, за сезон розвивається від 3 до 5 поколінь. Оптимальна температура для розвитку хижака — 25–30 °C за відносної вологості повітря 60–80%. За підвищення температури понад 35 °C активність імаго знижується, а яйця можуть гинути. Личинки проходять чотири віки, після чого заляльковуються на листках або в павутині. Тривалість розвитку від яйця до імаго за оптимальних умов становить 18–22 дні.
Роль в інтегрованому захисті рослин
Стеторус крапчастий є ключовим компонентом біологічного захисту від павутинних кліщів у теплицях, особливо на огірках, томатах, перці, суниці та квіткових культурах. У відкритому ґрунті він ефективно контролює чисельність кліща на яблуні, смородині, малині, винограді, а також на сої та кукурудзі. За даними досліджень 2020–2024 років, застосування стеторуса в поєднанні з фітосейулюсом (Phytoseiulus persimilis) дозволяє знизити чисельність кліща на 90–95% без використання акарицидів. Для досягнення максимальної ефективності рекомендується випускати імаго з розрахунку 1–2 особини на 1 м² при перших ознаках появи кліща, з повторенням через 7–10 днів. У разі високої чисельності шкідника норму збільшують до 5–10 особин на 1 м².
Стеторус чутливий до більшості інсектицидів та акарицидів широкого спектру дії. Особливо токсичними є піретроїди, неонікотиноїди та фосфорорганічні сполуки. Тому в системах інтегрованого захисту слід віддавати перевагу біопрепаратам на основі Bacillus thuringiensis, боверії, метаризіуму, а також регуляторам росту комах із вибірковою дією. За необхідності хімічних обробок їх проводять локально, у періоди низької активності хижака (ранок, вечір), із дотриманням інтервалу не менше 5–7 днів після випуску стеторуса.
Моніторинг та облік чисельності
Для своєчасного виявлення стеторуса проводять візуальні огляди рослин, особливо нижньої поверхні листків, де концентруються колонії кліща. Використовують також метод струшування на білу поверхню. Личинки та імаго стеторуса мають характерний вигляд і поведінку: вони швидко пересуваються, активно обстежують листки. Ефективність хижака оцінюють за співвідношенням кількості хижаків до кількості кліща. Оптимальним вважається співвідношення 1:10–1:20. Якщо чисельність кліща перевищує 5–10 особин на листок, а хижака менше ніж 1 на 10 листків, необхідне додаткове випускання стеторуса або підселення інших ентомофагів.
У теплицях моніторинг проводять щотижня, у відкритому ґрунті — раз на 10–14 днів. Використання феромонних пасток для павутинних кліщів не є ефективним для обліку стеторуса, тому основний метод — візуальний контроль. Для підвищення точності обліку застосовують лупи з 10–20-кратним збільшенням або мікроскопи. Сучасні цифрові системи моніторингу з автоматичним розпізнаванням зображень дозволяють виявляти стеторуса на ранніх стадіях і прогнозувати його чисельність, що особливо актуально для великих тепличних комплексів.
Для збереження популяції стеторуса в міжсезоння та в періоди низької чисельності кліща рекомендується висаджувати квітучі бур’яни (кріп, фацелію, гречку) на краях полів та в теплицях. Вони слугують джерелом додаткового живлення (нектар, пилок) для імаго, що підвищує їх плодючість і тривалість життя. Дослідження показують, що наявність таких рослин збільшує тривалість життя самок на 20–30% та плодючість на 15–25%.
Стеторус крапчастий є високоефективним спеціалізованим хижаком павутинних кліщів, здатним забезпечити тривалий біологічний контроль у закритому та відкритому ґрунті. Його використання дозволяє зменшити або повністю відмовитися від застосування акарицидів, що сприяє отриманню екологічно чистої продукції та збереженню корисних комах. Для досягнення максимальної ефективності необхідно дотримуватися оптимальних норм випуску, проводити регулярний моніторинг, інтегрувати стеторуса з іншими біологічними агентами та уникати застосування токсичних для нього пестицидів. За умови правильного менеджменту стеторус здатен підтримувати чисельність павутинного кліща на економічно невідчутному рівні протягом усього вегетаційного періоду.
