Звичайна златоглазка (Chrysoperla carnea) та китайська златоглазка (Chrysopa sinica) є одними з найбільш досліджених та широко використовуваних ентомофагів у світовій практиці біологічного захисту рослин. Ці комахи належать до ряду сітчастокрилих (Neuroptera) і відіграють ключову роль у регулюванні чисельності шкідливих членистоногих як у відкритому, так і в закритому ґрунті. Їхнє використання дозволяє значно скоротити застосування хімічних інсектицидів, зберігаючи екологічну рівновагу агроценозів.
Хижацьку активність проявляють виключно личинки златоглазок, які є поліфагами з високою пошуковою здатністю. Дорослі особини живляться нектаром та пилком, що робить їх ідеальними кандидатами для сезонної колонізації в теплицях та на відкритих ділянках. Нижче наведено детальний аналіз морфологічних особливостей, життєвих циклів та практичних аспектів застосування обох видів.
Морфологічні та фізіологічні особливості звичайної златоглазки
Імаго звичайної златоглазки мають розмах крил до 25 мм. Забарвлення тіла варіюється від яскраво-зеленого до жовтувато-зеленого, однак особини в стані діапаузи набувають темно-червонуватого або бурого відтінку. Ця зміна кольору зумовлена накопиченням каротиноїдів у жировому тілі. На щоках та наличнику присутня темна кайма з червонуватим відливом. Мандибули асиметричні, що є видовою ознакою. Вусики довгі, щетинкоподібні. Очі блискучі, золотисто-зеленого кольору, що й дало назву родині.
Яйця овальної форми, світло-зелені або жовтуваті, розташовуються на довгих шовковистих стебельцях. Така конструкція запобігає поїданню яєць іншими личинками або дорослими особинами. Личинки камподієподібні, з великими верхніми щелепами, які серпоподібно вигнуті назустріч одна одній. Верхні та нижні щелепи з кожного боку голови щільно прилягають, формуючи канал для захоплення, проколу та висмоктування вмісту жертви. Вусики личинок довші за верхні щелепи.
Життєвий цикл та поведінкові адаптації
Після трьох линьок личинка звичайної златоглазки заляльковується в щільному шовковистому коконі білого або світло-сірого кольору. Кокони розташовуються на рослинах, під корою дерев, у тріщинах або в підстилці. Зимують діапаузуючі імаго під рослинними рештками, у тріщинах кори, в господарських будівлях. Виліт відбувається при середньодобовій температурі 11–12 °C, що часто збігається з цвітінням плодових культур.
Дорослі особини додатково живляться нектаром та пилком. Самки відкладають яйця переважно на нижній бік листків. Личинки проходять три віки. Тривалість життя самок сягає 80 днів (у середньому 26–30), протягом яких вони відкладають яйця з невеликими перервами. Плодючість становить близько 400 яєць, максимально — 800. Імаго здатні зберігатися до 270 днів при температурі 5 °C у стані діапаузи, не втрачаючи репродуктивної здатності після виходу з неї.
Звичайна златоглазка є поліфагом. Личинки живляться кокцидами, попелицями, личинками та яйцями молодших віків 76 видів комах та 11 видів тетранихових кліщів. В природних умовах розвивається до чотирьох поколінь хижака. Прожерливість личинок надзвичайно висока: одна особина може з'їсти 500–600 особин попелиць.
Практичне застосування звичайної златоглазки в біозахисті
Завдяки високій плодючості самок та прожерливості личинок, звичайну златоглазку використовують для біологічної боротьби з попелицями та іншими шкідниками методом сезонної колонізації. Хижака застосовують на стадії яйця або личинок другого віку. Для захисту тепличних рослин від попелиць норма випуску личинок становить 100–150 особин на 1 м². При розрахунку на щільність попелиць встановлюють співвідношення хижак/жертва 1:5–1:10. Інтервали між випусками — сім днів.
Ефективність застосування залежить від температури та вологості. Оптимальний температурний діапазон — 20–28 °C при відносній вологості 60–80%. В умовах теплиць важливо забезпечити наявність додаткового живлення для імаго (квітучі рослини або штучні нектарні суміші). На відкритих ділянках златоглазки добре працюють у садах, на ягідниках та овочевих культурах.
Морфологічні та фізіологічні відмінності китайської златоглазки
Китайська златоглазка (Chrysopa sinica) інтродукована з тропічних районів Китаю. Від звичайної златоглазки вона відрізняється наявністю чорного кольору на поперечних жилках дистального кінця переднього крила. Це надійна діагностична ознака для ідентифікації виду. Період дозрівання самок варіює від 5 до 15 діб. Короткий фотоперіод (менше 12 годин) викликає у всіх особин діапаузу, що важливо враховувати при масовому розведенні.
Тривалість розвитку личинки при живленні баштанною попелицею становить 11–13 діб. Середня прожерливість — 358 попелиць: личинка першого віку з'їдає в середньому 58, другого — 129, третього — 170 особин. Канібалізм у цього виду виражений меншою мірою, ніж у звичайної златоглазки, що полегшує її масове розведення.
Переваги китайської златоглазки в закритому ґрунті
Китайська златоглазка є більш тепло- та вологолюбною порівняно зі звичайною. Ці властивості дозволяють ефективно застосовувати хижака в закритому ґрунті проти попелиць при нижчому співвідношенні хижак/жертва — 1:20. Це означає, що для досягнення того ж рівня контролю потрібно менше особин, що знижує витрати на біозахист. Оптимальні умови для китайської златоглазки — температура 25–30 °C та вологість 70–90%.
Висока стійкість до високих температур робить цей вид особливо перспективним для літнього періоду в теплицях південних регіонів. Крім того, китайська златоглазка менш чутлива до коливань вологості, що розширює спектр її застосування. При масовому випуску важливо забезпечити рівномірний розподіл личинок по рослинах, оскільки вони активно мігрують у пошуках жертви.
Обидва види златоглазок демонструють високу ефективність у біологічному контролі попелиць та інших дрібних шкідників. Вибір між звичайною та китайською златоглазкою залежить від кліматичних умов, типу культури та технології вирощування. Для відкритого ґрунту та помірних температур краще підходить звичайна златоглазка, тоді як у закритому ґрунті з високими температурами та вологістю перевагу слід надавати китайській. Інтеграція обох видів у системи інтегрованого захисту рослин дозволяє досягти стабільного та екологічно безпечного контролю шкідників.
