Інженери наукової лабораторії ВМС США продемонстрували бездротову передачу енергії потужністю 1,6 кіловат на відстань в кілометр за допомогою мікрохвильового випромінювання. У майбутньому технологію можна буде використовувати для передачі енергії з космосу на Землю, наголошується в прес-релізі лабораторії.
Американські інженери в 1970-х роках активно працювали над технологіями, необхідними для бездротової передачі енергії з космосу. Передбачалося, що це дозволить побудувати на орбіті сонячну станцію, яка зможе ефективно виробляти енергію і передавати її на Землю. У 1975 році NASA провело найуспішнішу демонстрацію такого підходу на сьогоднішній день: вони зуміли налагодити бездротову передачу на відстань трохи більше півтора кілометра потужністю більше 30 кіловат. І хоча передача виявилася досить ефективною (більше 82 відсотків), для цього довелося використовувати приймаючу антену площею 24 квадратних метра, а генерувала пучок радіохвиль дзеркальна антена діаметром 26 метрів. Таким чином, для передачі серйозної кількості енергії на відстань в сотні кілометрів потрібні були б набагато більші антени.
В останні роки американські інженери, в основному військові, повернулися до цього напрямку і стали проводити тести вдосконалених антен. Так, у 2018 році ВПС США і Northrop Grumman почали розробку технологій для супутника, який міг би дистанційно постачати енергією віддалені військові бази. Торік інженери цього проекту показали прототип сонячної панелі з інтегрованою передавальною антеною.
Розробкою технологій бездротової передачі енергії також займається наукова лабораторія ВМС США. Вона розповіла про випробування випромінюючої і приймаючої антен. В якості передавача інженери використовували звичайну дзеркальну антену діаметром в кілька метрів. Вона генерує вузький пучок електромагнітного випромінювання з частотою 10 гігагерц. Приймає радіохвилі квадратна антена з безлічі приймачів, приєднаних до диодів для генерації постійного струму. Експерименти показали, що система здатна передавати енергію на відстань одного кілометра з піковою потужністю в 1,6 кіловат.
В іншому випробуванні інженерам вдалося домогтися меншої пікової потужності, але більш стабільної передачі, яка дозволила живити великий масив світлодіодів. При цьому величина потужності, розвинена в цьому тесті, невідома. Інженери відзначають, що їх система працює в допустимому світовими регуляторі діапазоні потужності, визнаному безпечним для людей і тварин.
Поки найпотужніші прототипи радіочастотних систем передачі енергії працюють на Землі, але деякі вже тестуються в космосі. Відомо, що в поточному польоті безпілотного космоплана X-37B, що почався в травні 2020 року, випробовуються деякі компоненти такої системи, проте через секретність проекту подробиці про це невідомі. Також існують лазерні системи передачі енергії, але їх потужність, як правило, становить сотні ватт.