У 1909 році Ернест Резерфорд спільно з Гансом Гейгером і Ернстом Марсденом провели експеримент, який радикально змінив фізику ХХ століття. Під час експерименту альфа-частинки випускалися радіоактивним джерелом, поміщеним всередині свинцевого циліндра з вузьким каналом. Вузький пучок альфа-частинок з каналу падав на золоту фольгу, товщиною в 1 мікрон. Альфа-частинки, що пройшли крізь фольгу і розсіяні нею, потрапляли на напівпрозорий екран, який був покритий люмінесційною речовиною (сульфатом цинку). Воно світилося при ударі об нього альфа-частинки, тобто зіткнення кожної частинки з екраном супроводжувалося спалахом світла. За екраном знаходився мікроскоп, в який Гейгер і Марсден вели спостереження. Резерфорд з учнями витрачали тижні, спостерігаючи за спалахами сидячи в повній темряві, але ніяких відхилень альфа-частинок не спостерігали, немов ніякої фольги між джерелом і екраном не було. Іноді, правда, проходячи крізь аркуш вони злегка відхилялися, але великою сенсацією це не назвеш. Одного разу, коли в черговий день Резерфорд зіткнувся в коридорі лабораторії з Гейгером, і той повідомив, що ніяких дивацтв помічено не було, він запропонував Гейгеру з Марсденом вести спостереження з того ж боку, що і джерело альфа-частинок, іншими словами, він попросив перевірити, чи не відбиваються альфа-частинки назад. Подібна пропозиція була позбавлена сенсу. Навіщо намагатися знайти відбиті частинки, якщо до цього вони пролітали фольгу наскрізь, навіть толком не відхиляючись? Багато днів Гейгер і Марсден спостерігали в мікроскоп напружуючи зір, але нічого дивного не помічали, поки в один день вони не влетіли в кабінет з Резерфорда з приголомшливою новиною. Виявилося, що дуже рідко альфа-частинки відбивалися. Як пізніше було підраховано відображалася лише одна з 8 тисяч альфа-частинок. В результаті експерименту було з'ясовано, що у атома є неймовірно маленьке, але дуже щільне і важке ядро, а в 1911 році на основі цих результатів Резерфорд висунув планетарну модель будови атома. Можна сказати, що Резерфорд попросив своїх учнів перевірити здогадку кинуту на удачу, проте найбільш ймовірно, що він прислухався до своєї наукової інтуїції. Інтуїція пов'язана з народженням нової ідеї. Історія культури знає чимало випадків, коли вчений, конструктор, художник, музикант досягали принципово нового результату в своїй області як би шляхом «осяяння», «одкровення». Про те, що в XXI столітті ми знаємо про інтуїцію в лекції «Інтуїція через призму науки» розповідає Олександр Границя.
COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND