Американські зоологи вивчили поширеність генів стійкості до антибіотиків у зразках кала мавп, людей і домашніх тварин у Національному парк Гомбе-Стрім у Танзанії. Гени резистентності до сульфаніламідів виявили у великій кількості проб як людей (74 відсотки), так і мавп (43 відсотки). Вчені зробили висновок, що стійкі бактерії могли передатися до тварин від людини. У майбутньому це створить труднощі при лікуванні інфекційних захворювань. Дослідження опубліковано в.
Антибіотики застосовуються для лікування людей і в сільському господарстві, а їх надлишкове і неправильне використання створює стійкі штами бактерії. Небезпека загрожує і диким тваринам, оскільки вони перебувають у контакті з людиною, а також з відходами її життєдіяльності. Близькість до місць проживання людей змінює мікробіоту кишечника у тварин, в деяких випадках роблячи її антибіотикорезистентною. Тому коли виникне необхідність у лікуванні, антибіотики можуть не подіяти і доведеться довго підбирати ефективний препарат.
Кілька досліджень вже повідомляло про розвиток стійкості до антибіотиків біля приматів. В Уганді виявили, що резистентність до антибіотиків більш поширена біля горил, які жили поблизу людських поселень, а в Національному парку Амбоселі в Кенії у бабуїнів, які мали постійний контакт з людськими відходами, спостерігався більший відсоток вмісту бактерій, резистентних до антибіотиків, ніж у їх побратимів, що живуть далеко від людей.
Інфекційні хвороби - одна з провідних причин смертності шимпанзе в Національному парк Гомбе-Стрім. Цей парк знаходиться в Танзанії: він порівняно невеликого розміру (35 квадратних кілометрів) і оточений селами місцевих жителів, що робить можливим обмін мікроорганізмами з людьми і домашніми тваринами.
Американські біологи під керівництвом Томаса Джілеспі (Thomas R. Gillespie) з Університету Еморі вивчили мікробіоту в кале шимпанзе, що живуть в Національному парк Гомбе-Стрім. Зразки кала були зібрані біля шимпанзе (75 тварин), бабуїнів (47 приматів), жителів навколишніх сіл (187 осіб) і домашніх тварин (89 особин). Вчені зібрали також проби води в місцевих водоймах. Потім зі зразків калу виділили ДНК і провели ПЛР з подальшим електрофорезом, щоб визначити наявність генів резистентності до сульфаніламідів і тетрациклінів. Для порівняння результатів між групами було використано критерій хі-квадрат. Результати вважалися значущими при p < 0,05.
Гени резистентності до сульфаніламідів превалювали у зразках кала людей порівняно з мавпами (X2 = 16,734, df = 1, p < 0,05), а також у калі мавп порівняно з домашніми тваринами (X2 = 18,426, df = 1, p < 0,05). Стійкість до сульфаніламіду визначалася у зразках 74 відсотків людей, 43 відсотків мавп і 17 відсотків домашніх тварин. Гени резистентності до тетрациклінів рідше зустрічалася в калі всіх груп - 14 відсотків у людей, 3 відсотки у мавп і 6 відсотків у домашніх тварин. У 4 зразках води з 22 знайшли гени стійкості до сульфаніламідів.
Дослідження виявило в калі людей і мавп високу поширеність генів стійкості до сульфаніламідів. Ці антибіотики широко використовуються людьми для лікування гастроентеритів, часто безконтрольно. Сульфаніламіди практично не застосовуються в Танзанії для лікування мавп і домашніх тварин, тому стійкі до антибіотиків бактерії передаються мавпам, ймовірно, при контакті з людьми. Інфекційні захворювання часто зустрічаються не тільки у людей, а й у інших приматів, тому неправильне використання антибіотиків ставити під загрозу життя як людей, так і мавп, які проживають по сусідству.
Антибіотики часто знаходять у воді та ґрунті по всьому світу. Найвищі концентрації лікарських речовин опинилися в африканських і азіатських річках - про це доповіли на європейській конференції Товариства екологічної токсикології та хімії навколишнього середовища SETAC.