Нестабільна масивна блакитна зірка зникла в карликовій галактиці
Аналіз даних багаторічних спостережень за карликовою галактикою Кінмана дозволив астрономам зафіксувати випадок зникнення в ній масивної яскравої блакитної змінної зірки. Вона могла або сколапсувати в чорну діру без вибуху наднової, або перетворитися на зірку з нижчою світністю, повідомляється на сайті Європейської південної обсерваторії.
Дослідження масивних зірок дозволяє вченим розібратися в цілому ряді тем в астрофізиці, таких як зірковий нуклеосинтез або зв'язок між надновими і гамма-сплесками. Одним із цікавих завдань є дослідження еволюції масивних зірок у середовищах з низькою металічністю, таких як карликові галактики. Численні моделювання передбачають, що деякі дуже масивні зірки з низькою металічністю можуть у фіналі свого життя перетворитися на нестабільні яскраві блакитні змінні, а потім вибухнути як наднові з утворенням компактного об'єкта - нейтронної зірки або чорної діри. Щоб підтвердити і доповнити цю гіпотезу, необхідні нові дані, оскільки наявних на сьогоднішній день даних спостережень недостатньо.
Група астрономів з Ірландії, США і Чилі на чолі з Ендрю Алланом (Andrew Allan) з Трініті-коледжу опублікувала результати спостережень за карликовою галактикою Кінмана (або PHL 293B), яка розташовується в 75 мільйонах світлових років від Сонця в сузір'ї Водолія, відноситься до класу BCD-галактик і має малу метальність. Спостереження за PHL 293B проводилися в 2019 році за допомогою приймачів ESPRESSO і X-shooter, встановлених на телескопах комплексу VLT (Very Large Telescope) в Чилі.
Більш ранні спектроскопічні спостереження за галактикою Кінмана, що проводилися в період з 2001 по 2011 рік, вказували на наявність у ній нестабільної яскравої блакитної змінної зірки, яка генерувала потужний відтік речовини. Однак нові спостереження не виявили жодних ознак існування зірки. Використовуючи нові дані спостережень, а також архівні дані, отримані за допомогою наземних обсерваторій і космічного телескопа «Хаббл», астрономи промоделювали можливі процеси, які призвели до зникнення зірки.
Виявилося, що існує два можливих сценарії події. Передбачається, що спочатку зірка була у фазі сильного спалаху, мала світність у 2,5-3,5 мільйонів Сонц і ефективну температуру 6000 ‑ 6800 кельвін, а швидкості втрати маси зіркою і зоряного вітру оцінюються в 0,005 − 0,020 мас Сонця на рік і 1000 кілометрів на секунду відповідно. Потім зірка могла або сколапсувати в чорну діру без вибуху надновою, або перетворилася на зірку з нижчою світністю, можливо оточену товстою пиловою оболонкою.
Очікується, що подальші спостереження за зіркою, в тому числі за допомогою майбутнього телескопа ELT (Extremely Large Telescope), дозволять розібратися в її еволюції. Крім того, вчені сподіваються відшукати нові подібні об'єкти в ході аналізу архівних даних спостережень наземних оглядів неба, що допоможе краще розібратися в еволюції масивних зірок на заключних стадіях їх життя.
Раніше ми розповідали про те, як астрономи відкрили рідкісну магнітну масивну зірку і знайшли екстремально яскраву наднову.