Після нетривалої ізоляції від сородичів змінилося і посилилося спілкування між самками мишей. Так, порівняно з парами самок, в яких жодна миша не була ізольована, в парах, в яких одна з мишей протягом трьох днів перебувала в ізоляції, тварини виробляли в чотири рази більше вокалізацій і більше часу проводили в соціальних взаємодіях, наприклад, обнюхували один одного, переслідували і навіть настрибували одна на іншу. При цьому короткострокова ізоляція істотно не змінила вокальну поведінку мишей під час різностатевих контактів і при взаємодії двох самців, йдеться в статті, опублікованій в журналі.
Хронічна соціальна ізоляція у щурів і мишей призводить до посилення антисоціальної поведінки, підвищення тривоги і агресії, а також гризуни, що знаходилися в тривалій ізоляції, менше мотивовані на пошук соціальних контактів, формування і підтримання соціальних зв'язків. Більш того, хронічна соціальна ізоляція позначається на виробництві ультразвукових вокалізацій, які багато гризунів видають під час одностатевих і різностатевих соціальних контактів (ці вокалізації не є ні промовою, ні мовою, але вони схожі на людський сміх, плач, подихи та інші засоби голосового відображення емоцій). При цьому про те, як короткочасна соціальна ізоляція пов'язана з поведінкою гризунів, відомо менше. Кілька досліджень вказували, що вона сприяє подальшій соціальній взаємодії у гризунів. І зовсім невідомо, як короткочасна соціальна ізоляція впливає на виробництво ультразвукових вокалізацій у гризунів.
Сінь Чжао (Xin Zhao) з Корнеллського університету і колеги вивчили вплив гострої соціальної ізоляції на голосову і неголосову соціальну поведінку дорослих мишей B57BL/ 6J під час наступних одностатевих і різностатевих взаємодій. Для цього вчені на три дні частину мишей поселили жити поодинці, а інших - залишили у вольєрах з їхніми сородичами тієї ж статі. Потім кожну мишу з двох груп на 30 хвилин поміщали в клітку разом з іншою незнайомою мишкою або тієї ж статі, або протилежної (незнайома миша до експерименту жила в іншій клітці з сородичами). І поведінку мишей в парах записували на відео і аудіо.
Виявилося, що короткострокова ізоляція істотно не змінила вокальну поведінку мишей під час різностатевих контактів (p = 0,44) і при взаємодії двох самців (p = 0,15). Однак вчені виявили відмінності у вокальній поведінці між двома самками: ультразвукових вокалізацій було в чотири рази більше в тих парах самиць, в яких одна миша містилася в ізоляції протягом трьох днів, ніж у тих, де обидві миші жили з сородичами.
Крім того, дослідники відзначили, що і неголосова поведінка в парах самок відрізнялася: ті пари, в яких одна миша містилася в ізоляції, значно більше часу проводили в соціальній взаємодії (наприклад, обнюхування, переслідування, гонитва, настрибування і боротьба), ніж ті, де обидві миші жили з сородичами (p < 0,001). Серед самців і в різностатевих контактах теж більше часу у взаємодії проводили ті пари, в яких одна миша містилася в ізоляції, ніж ті, де обидві тварини жили з сородичами, проте ці відмінності не несли статистичної значущості (p = 0,08). А ось ініціювали соціальні взаємодії в одностатевих парах, незалежно від статевої приналежності, частіше ті особини, які містилися в ізоляції (p < 0,001).
Також цікаво, що порівняно з хронічною гострою соціальна ізоляція суттєво не вплинула на рівень агресії у самців і самок мишей B57BL/ 6J. Зате, як серед різностатевих пар (p = 0,005), так і серед пар самок (p < 0,0001) збільшилася кількість настрибувань в тих парах, в яких одна миша була в ізоляції, порівняно з парами, де обидві миші були з сородичами. Це було несподіваним результатом, адже найчастіше цей тип поведінки пов'язаний тільки з сексуальною мотивацією, іншими словами, відбувається між різностатевими особинами. Автори припустили, що, можливо, самки таким чином закріплювали свої позиції в соціальній ієрархії після ізоляції.
Як згадувалося вище, на відміну від хронічної соціальної ізоляції нетривала не відбивається на агресивній і сексуальній поведінці мишей, але найбільш сильно позначається на потребі в спілкуванні, посилюючи її. А оскільки в диких умовах самки нерідко гніздяться і годуються разом, то, мабуть, вони більш мотивовані на взаємодію один з одним, і, згідно з припущенням авторів, з цієї причини саме самки гостріше реагують на нетривалу соціальну ізоляцію.
У наступних роботах автори збираються з'ясувати, які нейронні механізми лежать за виявленою в даному дослідженні взаємозв'язком між короткостроковою соціальною ізоляцією і змінами в поведінці самок мишей. А ось, функціональні та анатомічні зміни в мозку, пов'язані з досвідом довгострокової соціальної ізоляції давно стали предметом наукових досліджень, більш того, деякі автори змогли за допомогою штучної стимуляції мозку подолати труднощі в поведінці мишей, які пережили соціальну ізоляцію.