Північні європейці довго не хотіли займатися сільським господарством. Таких висновків дійшла група вчених з Франції та США. Робота була опублікована в журналі, а коротко з нею можна ознайомитися в прес-релізі Університету Нью-Йорка.
Більш ранні дослідження встановили, що для кожної неолітичної культури характерний свій набір орнаментів і прикрас. У новій роботі вчені використовували знайдені при розкопках прикраси в якості маркерів розмежування територій проживання землеробів і мисливців-збирачів. Археологи зібрали базу даних з 200 різних типів бус, знайдених у 400 стародавніх поселеннях за період від 8000 (час до появи перших хліборобів з Малої Азії) до 5000 (час першої кризи перенаселення в Європі) років до н. е.
З'ясувалося, що буси у формі людини і браслети з раковин, характерні для землеробських племен, були поширені від Греції до Бретані і від Середземного моря до півночі Німеччини. У Балтійському регіоні цей тип прикрас знайдений не був, зате були знайдені намиста з зубів тварин, типові для племен мисливців і збирачів.
Поширення сільського господарства по Землі було складним і суперечливим процесом. Переваги землеробства перед полюванням і збиранням були неочевидні багатьом культурам. У Танзанії плем'я мисливців-збирачів хадза століттями жило поруч із хліборобами банту. При цьому хадза витрачали на видобуток їжі чотири години на день, а банту - більшу частину світлого часу доби.