Пористі нановолокна з бета-клітинами всередині допоможуть у терапії діабету

Американські вчені розробили новий метод доставки донорських бета-клітин. Для цього вони використовували оболонку з пористих нановолокон, що містить альгінатний гідрогель з бета-клітинами всередині. Така конструкція дозволяє уникнути імунних ускладнень, але зберігає здатність інсуліну проникати крізь пори волокон в організм. Робота опублікована в.


Цукровий діабет першого типу викликається руйнуванням бета-клітин підшлункової залози, які виробляють інсулін. В результаті цього в організмі розвивається абсолютна недостатність інсуліну, а потім гіперглікемія, яка викликає патологічні зміни в органах. Для терапії діабету першого типу розробляються операції з пересадки стовбурових бета-клітин. Складність при такому лікуванні представляють виникнення імунних реакцій і розвиток пухлин - тератом. Зараз для подолання цих обмежень випробовуються капсули, здатні зберігати клітини підшлункової залози інтактними.


Альгінатні мікрокапсули, що містять бета-клітини, показали свою ефективність при застосуванні у тварин. Основна їхня проблема в тому, що з часом матеріал може зруйнутися і цілісність острівців клітин порушиться. Капсули на основі полімерів міцніші, але мають інший недолік: отвори в них дуже маленькі (близько 10-100 нанометрів), що заважає транспорту інсуліну.

Американські вчені під керівництвом Мінлінь Ма (Minglin Ma) з Корнелльського університету створили конструкцію, яка складається з каркасу пористих нановолокон з альгінатним гідрогелевим ядром, що містить бета-клітини. Пори величиною не перевищують одного мікрометра, що дозволяє інсуліну і кисню вільно проходити через них, а імунні клітини проникнути всередину не можуть. Така будова забезпечує додатковий імунологічний захист і підтримує поділ острівців клітин всередині. Для того щоб вивчити ефективність методу, конструкцію лапароскопічно ввели мишами. У 16 з 24 мишей при пересадці аллогенного трансплатнтату (від іншої особини того ж виду) значення глюкози крові зменшилися в середньому через тиждень. Миші зберегли нормальні показники до вилучення пристрою через 200 днів.

Вчені покладають на свій метод великі надії, оскільки він дозволяє уникнути імуннологічних порушень, але в той же час зберегти функціональність пересаджених бета-клітин підшлункової залози. У майбутньому потрібно додатково дослідити безпеку і ефективність методу для застосування в клінічній практиці.

Удосконалюються не тільки способи доставки бета-клітин в організм, а й методи їх вирощування. Американські вчені змусили актиновий цитоскелет стовбурових клітин збиратися або руйнуватися на потрібній стадії диференціації, що допомогло більш точно і швидко направляти розвиток клітин потрібним шляхом.

COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND