Автором рукописних нотаток, що покривають сторінки Першого фоліо Вільяма Шекспіра з фондів Публічної бібліотеки Філадельфії, названо видатного англійського поета XVII століття Джона Мілтона. Відкриття належить науковому співробітнику Кембриджського університету Джейсону Скотт-Воррену (Jason Scott-Warren). Про це повідомляє The Guardian з посиланням на публікацію Скотт-Воррена на форумі Кембриджського університету.
Першим фоліо Шекспіра називається перше видання його драматичних творів, підготовлене і випущене в 1623 році в Лондоні Джоном Хемінгом і Генрі Конделлом, друзями і колишніми колегами покійного драматурга. У цей розкішно виданий том під назвою «Майстри Вільяма Шекспіра комедії, історичні хроніки і трагедії» увійшли 36 п'єс, що становлять сьогодні основу так званого шекспірівського канону (18 з них раніше жодного разу не публікувалися).
Всього було опубліковано приблизно 750 примірників Першого фоліо, з них до наших днів збереглося 223. Більша їх частина зберігається в зборах Фолджерівської бібліотеки у Вашингтоні (округ Колумбія, США), решта - в інших великих бібліотеках; деякі доступні онлайн, наприклад примірник із зібрання бібліотеки Оксфордського університету.
Багато примірників зберігають на полях позначки, залишені першими читачами. Процес читання в Англії XVI-XVII століть мав на увазі набагато активнішу роботу з книгою, ніж сьогодні: позначки, підкреслення, записи на полях, в тому числі розгорнуті коментарі, були звичайною справою. Сьогоднішні дослідники часто вивчають ці маргіналії - багате джерело наших знань про те, як читачі раннього Нового часу засвоювали той чи інший текст.
У 2019 році в Лондоні було опубліковано збірку наукових статей, присвячену подібним позначкам, - «Early Modern English Marginalia». До нього увійшла стаття професора англійської літератури Університету штату Пенсільванія Клер Борн (Claire Bourne), в якій описувалися маргіналії на полях філадельфійського екземпляра Першого фоліо.
Борн описала примітки, залишені невідомим їй читачем Шекспіра на полях поруч з текстом «Гамлета», «Ромео і Джульєтти» і цілого ряду інших п'єс. Вона звернула увагу на те, що ця людина, мабуть, добре знала різні варіанти творів Шекспіра, в тому числі ті, що виходили окремими виданнями. Зокрема, читач доповнював тексти з Першого фоліо фрагментами з інших видань там, де ці фрагменти були опущені Хемінгом і Конделлом.
Ці додатки, як і інші позначки в текстах і на полях, видавали не просто гарного знавця Шекспіра та інших поетів XVI століття, а й людину, чуйного до ритму вірша, уважного до опечаток, а також яка вдумливо сприймала найбільш глибокі і запам'ятовуються пасажі з шекспірівських п'єс.
Борн не ставила собі завдання ідентифікувати особу ерудованого читача. Це після читання її статті, забезпеченої фотокопіями сторінок Першого фоліо з рукописними позначками, зробив Джейсон Скотт-Воррен з Кембриджського університету. Уважно вивчивши почерк раннього читача і шанувальника Шекспіра, він впізнав руку іншого видатного англійського поета XVII століття Джона Мілтона (John MIlton), чиї рукописи дійшли до нашого часу.
9 вересня Скотт-Воррен опублікував на форумі Кембриджського університету великий пост, в якому виклав свої висновки. Дослідник підкреслив, що сам він зазвичай з недовірою ставиться до подібних сенсаційних відкриттів і тому чекає критики від колег. За минулі з тих пір десять днів колеги погодилися з його висновками, йдеться в публікації The Guardian.
Зараз Клер Борн і Джейсон Скотт-Воррен планують написати кілька спільних статей. Їх відкриття дозволить по-новому поглянути на те, як п'єси Шекспіра сприймали його молодші сучасники, а також краще зрозуміти, як Мілтон читав своїх попередників і що саме запозичував у них для своєї творчості.
Вільям Шекспір помер 1616 року, при першому англійському королі з династії шотландських Стюартів Якові I. Джон Мілтон народився в Лондоні наприкінці 1608 року і вже в університеті почав складати вірші латинською та англійською мовами. У 1630 році він написав вірш On Shakespeare («До Шекспіра», вперше опублікований у 1632 році), в якому воздав хвалу своєму попереднику. Питання про вплив творчості Шекспіра на Мілтона сьогодні широко обговорюється вченими.
У 1640-ті роки, коли в Англії спалахнула пуританська революція (чи не насамперед новий уряд заборонив у Лондоні діяльність театрів, у тому числі шекспірівського «Глобуса»), Мілтон включився в політику, підтримав пуритан, схвалив повалення і страту короля Карла I, сина Якова, взяв участь у роботі республіканського уряду. Після поразки революції і відновлення монархії Мілтон повернувся до своїх поетичних задумів, завершив і опублікував свої найкращі твори, які принесли славу англійській літературі: епічні поеми Paradise Lost («Втрачений Рай», 1667) і Paradise Regained («Повернутий Рай», 1671), а також трагедію Samson Agonistes («Самсон-борець», 1671). Помер Мілтон, який задовго до того осліпнув, переживає сімейні негаразди і розчарування в політиці, 1674 року.