З моменту свого виникнення поняття атитюда весь час залучалося для пояснення соціальної поведінки. Оскільки атитюди розглядаються як схильність до виконання певних видів поведінки, природно припустити, що вони направляють і, у відомому сенсі, детермінують соціальні дії. Расові забобони (негативні атитюди по відношенню до расових або етнічних груп) несуть відповідальність за дискримінаційну поведінку, політичні дії випливають з ліберальних або консервативних атитюдів, а багато видів поведінки у сфері статевих і сімейних відносин пояснюються релігійною приналежністю. В якості загального правила передбачається, що позитивні атитюди будуть викликати сприятливі дії щодо об'єкта аттитюда, тоді як негативні аттитюди будуть викликати несприятливі дії.