Інтеріоризація
Інтеріоризація (франц. interiorisation - перехід ззовні всередину, від лат. interior - внутрішній) - формування внутрішніх структур людської психіки за допомогою засвоєння зовнішньої соціальної діяльності, присвоєння життєвого досвіду, становлення психічних функцій і розвитку в цілому. Будь-яка складна дія, перш ніж стати надбанням розуму, має бути реалізована зовні. Завдяки інтеріоризації ми можемо говорити про себе, і власне думати не заважаючи оточуючим. Термін був вперше введений Л. С. Виготським.
На думку Л. С. Виготського, всяка форма людської психіки спочатку складається як зовнішня, соціальна форма спілкування між людьми, як трудова чи інша діяльність, і лише потім в результаті інтеріоризації стає компонентом психіки людини. За Виготським, кожна культурна форма поведінки виникає спочатку як форма співпраці з іншими людьми, як наслідування іншого або звернення до дорослого; тільки на наступному кроці ця форма стає індивідуальною функцією самої дитини. За своєю суттю культурна форма поведінки виявляється результатом «обертання» спочатку зовнішньої, соціальної, інтерпсихічної форми поведінки. Спочатку поведінка дитини є соціальною формою співпраці з дорослим. Ця співпраця, опосередкована культурними знаряддями і знаками, спочатку виступає у зовнішній формі.
Інтеріоризація будь-якої навички відбувається в три етапи. Спочатку дія відбувається тільки в спільній діяльності дитини і дорослого, на другому етапі - поруч з дорослим, який виконує функцію підказувача і нагадувалки, і тільки на третьому етапі потрібні дії виконуються самостійно.
У подальшому процес інтеріоризації був вивчений П. Я Гальперіним і ліг в основу планомірно-поетапного формування розумових дій і понять.
Зовнішні дії ніколи цілком у внутрішній план не переносяться. Інтеріоризації піддається лише їх орієнтовна частина. П.Я.Гальперін зауважує, що «не всі дії повністю переносяться в розумовий план» [59, c.153]. Так, лист у своїй виконавчій, руховій частині завжди залишається зовнішньою дією. Орієнтовна ж частина цієї дії в міру її оволодіння дитиною скорочується і йде всередину, тобто інтеріоризується. До числа дій, які цілком переходять у внутрішній план, відносяться багато математичних дій, наприклад дія рахунку.