Токсичні властивості мономіцину

Токсичні властивості мономіцину

Мономіцин - це антимікробний засіб першого покоління, що відноситься до групи аміноглікозидів. Вся група цих препаратів мають токсичну дію на організм. Це ототоксичність, нефротоксичність і нейротоксичність. Перші два види в основному можуть дати реакцію у більш слабких пацієнтів - малюків, старих, хворих, які страждають дисфункцією нирок і слухового апарату. У малюків до тримісячного віку подібні ускладнення розвиваються рідше, внаслідок недосконалості роботи нирок. Були проведені наукові випробування препаратів цієї ж групи, що і мономіцин. Під час робіт було з'ясовано, що нафтоксичність і ототоксичність проявляється тому, що препарат депонується в нирках і в деяких складових слухового апарату. Чим довше застосовується препарат, тим сильніше проявляються погіршення слуху і порушення у функціональності вестибулярного апарату. Особливості впливу на певні частини вуха призводять до більшої ймовірності виникнення глухоти у людей похилого віку. Якщо добре спостерігати за перебігом хвороби і прийомом препарату, то можна помітити вчасно настання глухоти і тоді цей процес можливо повернути назад. Але в деяких випадках порушення слуху виникають навіть через місяць після закінчення курсу лікування. З виникнення ускладнень такого типу серед аміноглікозидів мономіцин посідає друге місце. Що стосується негативного впливу на вестибулярний апарат, то це помітно як хитання, кружляння голови. Однак, при використанні мономіцину, подібні явища не часті.

Мономіцин - фармокологія

Мономіцин - фармокологія

Мономіцин є антибіотиком широкого спектру бактерицидної дії. Препарат ефективний щодо багатьох грамположних і грамотрицьових бактерій, а також кислотостійких мікроорганізмів. При внутрішньому застосуванні погано абсорбується. Минаючи ЖКТ швидко вбирається кров'ю, всмоктується в тканини і органи, не спостерігається накопичення; виходить через нирки, разом з сечею. Препарат показаний при гнійно-запальних процесах у різних місцях; перитонітах (запаленнях черевної порожнини), абсцесах (гострих гнійних інфекціях), захворюваннях жовчного міхура і жовчевиводних шляхів, остеомієлітах, інфекціях сечостатевої системи, хворобах ЖКТ (дизентерії, запаленнях тонкої кишки), для очищення кишечника перед операцією на ЖКТ та інших. Призначається у наступних дозуваннях: При внутрішньому застосуванні для дорослих по 250 000 мг 4-6 разів на день, для дітей по 10-25 мг на кілограм ваги 2-3 рази на день. При внутрішньомишечно по 250 000 мг 3 рази на день. Дітям 4-5 мг на кілограм ваги на день по 3 ін'єкції. Побічні ефекти препарату проявляються у вигляді запалення слухового нерва, дисфункціях нирок, при внутрішньому застосуванні спостерігаються розлади травної системи. Препарат протипоказаний при важких порушеннях структури тканини таких внутрішніх органів як: печінка, нирки; при невріті слухового нерва. З обережністю застосовувати ліки пацієнтам з алергічними реакціями.

Медичні показання до застосування мотиліуму

Медичні показання до застосування мотиліуму

Показаннями до застосування мотиліуму є досить різноманітні ознаки розладів функціональної роботи шлунка. До таких розладів, безсумнівно, відноситься відчуття тяжкості в районі лівого підребер'я, пов'язане зі слабкою моторикою стінок шлунка. У результаті слабких скорочень вміст шлунка дуже повільно виводиться, звідси і почуття тяжкості. Разом з цим симптомом людина відчуває і здуття живота, і відрижку, відчуття переповненості шлунка супроводжується болем у верхній половині живота. Крім цього показанням до застосування мотиліуму також може бути зухвала дискомфорт і часто мучить людину зжогу. Це явище може періодично супроводжуватися закиданням вмісту шлунка в ротову порожнину і викликати дуже неприємні відчуття. Відчуття постійної нудоти і, що супроводжує її, блювота є ознакою того, що людині потрібна допомога у вигляді прийому даного лікарського препарату. Розрізняють нудоту і блювоту, викликану абсолютно різними причинами. Буває почуття нудоти і блювота, викликані інфекційним захворюванням. При онкологічних захворюваннях ці симптоми викликані хіміопрепаратами. Нудота і блювота бувають проявом функціональних відхилень у роботі шлунка. А також вони бувають викликані порушенням дотримання норм дієти. Медичний препарат мотиліум використовується і в лікуванні порушень роботи шлунково-кишкового тракту у дітей. Його застосовують при порушенні скоротної функції шлунка, у маленьких дітей при синдромі зригування, а також блювоті, що має періодичний характер. Шлунково-стравохідний рефлюкс також є показом до застосування цього препарату.

Використання мономіцину для лікування амебіазу

Використання мономіцину для лікування амебіазу

Мономіцин належить до групи протиамебних засобів. Це антибіотичні препарати, що використовуються для усунення амебіазу. Засоби, що застосовуються для боротьби з амебіазом, мають різний рівень ефективності, залежний від місця розташування амеб. Виходячи з цих особливостей, ліки, що використовують для позбавлення від аміб, ділять на три групи: ті, які знищують амеб в будь-якому місці їх знаходження, ті, які працюють безпосередньо в товщі органу (наприклад, в печінці) і ті ліки, які вбивають амеб при безпосередньому контакті. Розглянутий нами препарат мономіцин є контактним препаратом і відноситься до третьої групи. Даний препарат впливає на амеб в кишечнику. Крім нього в цю групу входять тетрацикліни, особливо сам тетрациклін і окситетрациклін. Мономіцин - це препарат прямої дії, оскільки він безпосередньо порушує всі фізіологічні функції аміб. Цей препарат дуже ефективний при загостренні амебіазу. Але також він дуже добре діє і при уповільненій, запущеній формі хвороби. Цей препарат використовують при дизентерії амебного походження. Можна застосовувати їх як для дорослих, так і для маленьких пацієнтів. Першим препарат прописують приймати з інтервалом о шостій годині протягом п'яти діб. Потім роблять проміжок на п'ять діб і ще раз повторюють прийом. Малюкам даний препарат показаний не більше трьох прийомів на добу. Дозування розраховують залежно від маси тіла пацієнта. Виготовляють мономіцин у пігулках та ампулах. Тримати препарат слід в темряві.

Використання мономіцину в лікуванні офтальмологічних захворювань

Використання мономіцину в лікуванні офтальмологічних захворювань

У сучасній медицині антимікробні засоби часто використовуються як основний препарат при терапії очних хвороб. Серед захворювань очного яблука дуже поширений кератит - запалення рогового шару. Наслідком цієї хвороби буває погіршення зору. Для позбавлення від кератиту в першу чергу використовують антимікробні препарати, причому етіологія хвороби в даному випадку не має вирішального значення. Пацієнтам, у яких виявлені кератити і порушення рогового шару мікробного характеру, прописують антимікробні препарати широкого спектру дії і серед таких засобів мономіцин в рідині однопроцентної концентрації. Цей препарат вводять за допомогою очної піпетки з інтервалами шість годин по дві краплі в кожне око. Крім цього можна застосовувати мазь з напіввідсотковою концентрацією діючої речовини. Якщо хвороба перейшла у важку форму і порушення рогового шару обширно, мономіцином обробляють під кон'юнктиву в особливих, збільшених концентраціях і розмірах. Якщо ці способи не допомагають, антимікробний препарат приймають і всередину. Іноді є необхідність використовувати цей препарат в ін'єкціях. Таке лікування може бути застосоване при захворюваннях райдужки і великих очних хворобах, що охоплюють крім райдужки довколишні тканини. Якщо процес набуває гнійного характеру, під кон'юнктиву вливають мономіцин по десять тисяч одиниць. Необхідно пам'ятати про те, що мономіцин сильний препарат і перед початком його використання треба зробити алергічні проби. Весь курс ретельно спостерігати за станом пацієнта.

COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND