Встановлення інвалідності
Підставою для визначення громадянину інвалідності є:
- зміни здоров'я, що викликають важкі порушення роботи організму, які викликаються хворобами, порушеннями розвитку або травмами,
- обмеження основних функцій життєдіяльності: орієнтації, пересування, самообслуговування, спілкування, роботи або навчання,
- гостра потреба громадянина в соціальній опіці, в тому числі допомоги у відновленні.
Для визначення статусу інваліда потрібна наявність усіх трьох умов. Група інвалідності: перша, друга або третя встановлюються з урахуванням того, наскільки сильно людина потребує сторонньої допомоги і наскільки організм її постраждав від хвороби, травми або порушення розвитку. Дітям до вісімнадцяти років визначається статус «дитини-інваліда». Кожна група інвалідності передбачає певну обмеженість у діях, яка встановлюється відповідно до спеціально розробленої шкали. Також визначається, наскільки непрацездатна людина. Іноді група дається з дозволом на будь-які види роботи. Перша група визначається строком на два роки, а друга і третя група строком на один рік. Ступінь непрацездатності також визначається на два роки при першій групі і на один рік при другій і третій. Статус «дитина-інвалід» визначається на один або два роки або до тих пір, поки дитині не виповниться вісімнадцять років. Якщо особу визнають інвалідом, то офіційним числом визнання є день подання заявки до органів соціального захисту про призначення медичного огляду. Термін дії інвалідності закінчується першого числа наступного місяця після визначення чергового медичного огляду.