Одні малюки вже у віці дванадцяти років проявляють дивовижну дорослість, а інші, і, досягнувши двадцяти п'яти, не можуть відстоювати власні інтереси, та й інтереси їх обмежуються все більше розвагами. Таке явище називається психічним інфантилізмом. Чому ж так по-різному формується психіка дитини? Щодо причин психологи поки не прийшли до єдиної думки. Дехто вважає, що причиною всього є лише неправильне виховання малюка. Інші ж вважають, що одного цього фактора мало, і у формуванні інфантилізму бере участь кілька факторів. У деяких сім'ях дітей захищають від усього і всіляко підтримують у своєму підрослому чаді відчуття дитячості. Адже це так зручно, можна контролювати сина або дочку в кожному його кроці. Дитина повинна навчитися переживати життєві труднощі і вирішувати проблеми вже з раннього шкільного віку. Тільки тоді він виросте самостійною і цільною людиною. Не можна намагатися вирішити за дитину всі проблеми. Є думка про те, що інфантилізм нерідко розвивається у людей, які пережили важке і безрадісне дитинство. Вони ніби не награлися в дитинстві, тому в дорослому віці намагаються надолужити згаяне, і кидаються у всілякі підліткові розваги. У деяких випадках певна частка інфантилізму може бути навіть не шкідливою, а корисною. Наприклад, безліч творчих особистостей, великих математиків і фізиків, які досягли світової слави, абсолютно інфантильні в питаннях побуту і реального життя. Але, виховуючи дитину, особливо хлопчика, ні в якому разі не можна розраховувати на подібний результат. У вихованні хлопчиків необхідний приклад дорослого чоловіка, який показує «чоловічу» лінію поведінки і ступінь відповідальності.
COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND