Італійські вчені навчилися визначати стать кремованих людей, повідомляється в. Дослідники з вимірювання кісток, які нерідко частково зберігаються під час кремації, показали, що вони істотно розрізняються за розміром у чоловіків і жінок. За допомогою восьми параметрів, наприклад, діаметра променевої кістки, дослідники визначили стать з точністю 80 відсотків і вище.
Європейці почали кремувати останки померлих ще в мезоліті, і продовжили це робити в неоліті, мідному і бронзовому століттях. Кладовища з похованнями кремованих людей з'явилися в Середземномор'ї в III тисячолітті до нашої ери. На території сучасної Італії перехід від інгумації (поховання тіла покійного) до кремування останків тривав близько 500 років, приблизно до 1000 року до нашої ери. Ритуал похорону поступово ускладнювався і разом з кремованими останками покійного в могилу почали класти похоронні дари, що підкреслюють його (або її) соціальний статус. З них археологи найчастіше визначають стать покійного. Однак у похованнях старше 1000 років до нашої ери похоронні дари були далеко не завжди.
Визначити стать кремованих людей без підказок у вигляді артефактів набагато складніше. Під час кремації кістки, навіть якщо вони зберігаються, істотно деформуються. Раніше археологи вже намагалися визначити, які кістки зберігають пропорції, щоб вимірюючи їх можна було з'ясувати, кому вони належали. Але успіху досі домоглися тільки португальські дослідники, які виявили кілька остеологічних параметрів (зокрема вимірювали плечові, стегнові і п'яточні кістки) і успішно застосували їх на практиці на останках сучасних португальців. Проте, як зауважили автори в статті, для уточнення непогано б провести дослідження на інших популяціях.
У новій статті дослідники під керівництвом Клаудіо Кавазутті (Claudio Cavazzuti) з Даремського університету вирішили проаналізувати вже відомі параметри, за якими можна було б визначити стать в кремованих останках, і спробувати знайти нові. Для цього вони досліджували поховання 124 осіб (50 чоловіків і 74 жінок), знайдених у похованнях XII-VII століття до нашої ери в різних частинах Італії. У могилах збереглися поховальні предмети, з яких можна було надійно визначити стать покійних (наприклад, зброю в чоловічих похованнях і веретена або скляні намистини в жіночих). Вчені проаналізували 24 параметри, наприклад висоту і ширину головки стегнової кістки або ширину напівлунної кістки кома. Кістки вони вибирали за кількома критеріями: вони часто зберігалися під час кремації; в них були помітні ділянки, які можна було легко виміряти і вони істотно розрізнялися за розмірами у чоловіків і жінок.
Виявилося, що за вісьмома з 24 параметрів дослідники змогли визначати стать кремованих останків з точністю 80 відсотків або вище. Найкращим параметром виявилися діаметр променевої кістки (за ним дослідники визначали стать з точністю 88 відсотків) і максимальна ширина колінної чашечки (точність 86 відсотків).
Раніше вчені розробили метод, що дозволяє визначити стать давніх людей по зубах. До складу емалі входить білок амалгенін, який за складом трохи відрізняється у чоловіків і жінок, і різницю можна виявити за допомогою мас-спектрометрії.