Вчені підтвердили, що квазіспутник Землі (469219) 2016 HO3, виявлений в 2016 році, є астероїдом, а також більш докладно описали небесне тіло. Дослідники розповіли про це 49-й щорічній зустрічі відділу планетарних наук Американського астрономічного товариства.
Минулого року астрономи повідомили, що їм вдалося виявити новий природний квазіспутник Землі. Він став обертатися навколо нашої планети близько ста років тому. Імовірний діаметр небесного тіла становить від 40 до 100 метрів. Згідно з розрахунками астрофізиків, він періодично «обганяє» нашу планету і підходить до Сонця ближче, ніж вона сама. Мінімальна дистанція, на яку квазіспутник зближується із Землею, не перевищує 38 відстаней між планетою і Місяцем (13,5 мільйонів кілометрів), а максимальна - 100 відстаней.
Незважаючи на те, що дослідники з самого початку схилялися до того, що 2016 HO3 є астероїдом, а не космічним сміттям, на кшталт ракети-носія, автори нової роботи вирішили остаточно переконатися в цьому. Справа в тому, що квазіспутник Землі дуже малий, тому спостерігати за ним важко. Астрономи вивчили 2016 HO3 за допомогою Великого бінокулярного телескопа (LBT), одного з найбільш технологічно передових оптичних телескопів у світі, і телескопа Discovery Channel Telescope.
Спостереження показали, що квазіспутник здійснює один оборот навколо своєї осі за 28 хвилин, а також, що він дійсно являє собою астероїд. Судячи зі спектру небесного тіла, його склад близький до складу метеоритів, які знаходять на Землі. На думку вчених, 2016 HO3 може стати привабливим об'єктом для вивчення в майбутньому.
До цього моменту вже були відомі чотири квазіспутники Землі, - астероїди 2004 GU9, 2006 FV35, 2013 LX28, і 2014 OL339. Квазіспутники відрізняються від звичайних супутників, на зразок нашого Місяця, характеристиками орбіти. Вона лежить за межами сфери Хілла, - простору, в якому планета здатна утримувати свій супутник, незважаючи на тяжіння зірки, навколо якої вона сама обертається. Залишатися поруч з планетою квазіспутникам допомагає орбітальний резонанс 1:1, однак він не стабільний, що з часом призводить до розбіжності небесних тіл.