Американські інженери навчили роботараканів VelociRoACH допомагати один одному перевертатися після падіння на спину, оснастивши їх захисним панцирем і навчивши врізатися один в одного. Розробники також експериментально з'ясували найкращу форму панцира і кут зіткнення, розповідає IEEE Spectrum. Стаття з описом дослідження була представлена на конференції ICRA 2019.
Інженери з Каліфорнійського університету в Берклі вже більше десяти років розробляють шестиногих роботів-тарганів, які з 2013 року називаються VelociRoACH. Кожна нога такого робота являє собою полімерну смужку, яка обертається завдяки електродвигуну. Всього в роботі два електродвигуни - по одному на кожну сторону. Раніше інженери вже вирішили проблему перевороту робота зі спини за допомогою хвоста, але у справжніх тарганів його немає. Крім того, така конструкція робить робота конструктивно більш складним і дорогим, а також заважає йому при подоланні вузьких прорізів.
У своїй новій роботі інженери вирішили використовувати для перевороту не вбудований механізм, а другого робота. Вони оснастили обох роботів панцирами, зробленими з полікарбонату. Інженери вибрали для панцира форму усіченої циліндричної призми замість еліпсоїдної форми, що нагадує панцирі живих організмів і панцирі, використані в попередніх версіях робота. Це пов'язано з тим, що циліндричний панцир має один певний центр обертання, тоді як у еліпсоїдного їх нескінченно багато. Крім того, при певних кутах зіткнення, не рівних 90 градусам, така форма сприяє тому, щоб роботи розташувалися перпендикулярно один одному.
Успішність перевороту після того, як один робот врізався в бік іншого, також залежить від того, під яким кутом відбулося зіткнення. Експерименти інженерів з різними кутами показали, що при зіткненні під прямим кутом робот перевертається в 87 відсотках випадків. При зіткненні під кутом, що відрізняється від прямого на 30 або 45 градусів, всі спроби були успішними. При цьому варто зазначити, що в цих експериментах інженери робили п'ять спроб, а не 30. Зіткнення під кутом 60 градусів від нормалі успішними були лише дві з п'яти спроб.
Ці експерименти були проведені на роботах, на панцирі яких були закріплені прогумовані стрічки. У додатковому експерименті без стрічок роботу жодного разу не вдалося перевернути напарника. Крім того, безуспішними були і всі спроби перевернути роботаракана з еліпсоїдним панцирем.
Раніше інженери з Каліфорнійського університету в Берклі показали інший спосіб взаємодопомоги у роботараканів, завдяки якому вони можуть долати перешкоди, недоступні для подолання поодинці. Перший робот штовхає другого і допомагає йому забратися на перешкоду, а потім другий виступає в ролі гака, який зачіпається за нерівність і допомагає першому забратися нагору за допомогою лебідки.