За частку секунду безпілотному автомобілю в майбутньому доведеться робити вибір з моральними - і навіть смертельними - наслідками. Три пішоходи раптом вибігли на проїжджу частину, часу загальмувати немає. Залишається або наїхати на пішоходів, або різко згорнути вбік, наражаючи на небезпеку життя пасажира в самій машині. Так кого треба рятувати в першу чергу?
Команда з трьох психологів і комп'ютерних вчених щойно закінчила дослідження, що стосується цієї моральної дилеми. Вони провели кілька онлайн-опитувань серед американських громадян і з'ясували, що люди теж не можуть визначитися з однозначною відповіддю. «Більшість людей хочуть жити у світі, де кожен володіє безпілотними машинами, що скорочують число нещасних випадків, - пише один з авторів дослідження, - але з іншого боку, ті ж люди хочуть, щоб їхня машина захищала їх будь-якою ціною».
Детальне дослідження з цього приводу опубліковано в журналі Science. "Ми з'ясували, що більшість людей схиляються до того, що машина повинна принести свого пасажира в жертву заради загального блага, - говорить глава дослідження Жан-Франсуа Боннефон. - Навіть коли люди уявляли себе в машині, вони все одно говорили, що машина повинна пожертвувати ними. Причому навіть коли вони уявляли себе в машині з родичем або власною дитиною ".
Причому цифри в дослідженні вкрай переконливі. В одному з питань, коли вибір був між порятунком пасажира або групи з десяти перехожих, понад 75% респондентів відповіли, що правильним вибором буде пожертвувати пасажиром безпілотника. Підбиваючи підсумок, «більшість людей погоджуються з моральної точки зору, що машини повинні рятувати максимальну кількість людей, навіть якщо їм доведеться заради цього вбити власних пасажирів», - говорить Боннефон.
І все було логічно і морально, але далі з'явилося велике «але». Коли людям надавали вибір між тим, щоб купити утилітарну машину (яка рятує більшість людей) або егоїстичну (запрограмовану рятувати свого пасажира за всяку ціну), люди тут же вибирали егоїстичний варіант. Коли справа стосувалася утилітарних машин, відповідь була буквально такою: буде чудово, якщо їх куплять інші люди, але я краще візьму ось цю. Економісти називають це почуття соціальною дилемою. Воно схоже на те, що всі повинні платити податки, але ніхто особливо не в захваті, коли виплата податків стосується його самого.