Нові знімки морів Титана, отримані зондом «Кассіні» в лютому цього року, вказують на існування на супутнику гігантських фонтанів з бульбашок азоту у вуглеводневих морях, повідомляє Лабораторія реактивного руху НАСА.
"Наші колеги зробили розрахунок розчинюваності азоту у вуглеводнях, і показали, що бульбашки цього газу дійсно можуть виникати в морях Титану, і можуть зустрічатися там частіше, ніж ми підозрювали. Це виглядає так, ніби озера і моря Титану «дихають» азотом. Коли температура падає, вони вбирають в себе азот, немов «вдихаючи» його, а при потепліннях «видихають», - розповідає Майкл Маласка (Michael Malaska) з Лабораторії реактивного руху НАСА.
На даний момент Титан є єдиним відомим у Сонячній системі, крім Землі, небесним тілом з водоймами на поверхні. За 12 років роботи на орбіті Сатурна зонд НАСА «Кассіні» і модуль «Гюйгенс» виявили на Титані десятки озер, річок і навіть морів, а також відкрили загадкові острови, що зникають і з'являються на поверхні.
Точний хімічний склад цих озер, імовірно, заповнених вуглеводнями, залишався таємницею до минулого року, коли вчені вперше оцінили вміст Лігеї, найбільшого моря Титана, використовуючи радар «Кассіні». Виявилося, що Лігея повністю складається з метану, її дно покрито сполуками азоту, а береги являють собою вуглеводневі болота.
Крім того, з'ясувалося, що частки метану, етану і ряду інших речовин в озерах і морях Титану сильно варіювалися від місця до місця. Ці варіації, як розповідає Маласка, вказали на незвичайну природу тих структур, які вчені раніше вважали островами.
Як зараз вважають планетологи НАСА, ці острови насправді є не сушею, а гігантськими «фонтанами» бульбашок з глибин морів Титана, які виникають в тих точках, де метан перемішується з етаном в результаті випадання дощів або танення етанового льоду на дні.
У таких умовах, як показали експерименти фізиків в лабораторному аналозі морів Титана, молекули азоту різко втрачають здатність розчинятися в суміші метану і етану і перетворюються на бульбашки.
Якщо в морях Титана дійсно ідеє активне газоутворення, то посадка зонда на поверхню супутника може закінчитися катастрофою - двигуни посадкового модуля розігріють поверхню рідини і викличуть різке вивільнення азоту. Захист від газових струменів, як підсумовують вчені, буде важливою умовою місії на Титан.