Нове дослідження, проведене в Каліфорнії, показало, що при переході до «зелених» джерел енергії суспільство ризикує розколотися на більш і менш благополучне.
У дослідженні, опублікованому в журналі Elementa: Science of the Anthropocene, особлива увага приділяється тому, як державні програми стимулювання, спрямовані на скорочення викидів і підвищення енергоефективності, більш вигідні багатим людям.
Досить логічно, що більш забезпечені громадяни можуть дозволити собі більше споживання електроенергії. Вчені помітили, що у багатих людей часто можна помітити перевитрату електрики «в порожню», в той час як люди з низьким рівнем доходу часто не можуть дозволити собі споживати енергію на рівні задоволення своїх потреб.
Спільноти з високим споживанням все більше трансформують свої відносини з енергопостачальною мережею, використовуючи переваги технологій, які підвищують енергоефективність домашніх господарств. Однак громади з низьким доходом не можуть отримувати вигоду з сучасних технологій і програм держави, оскільки вони просто не можуть «приєднатися» до них у зв'язку з відсутністю коштів.
Команда вчених проаналізувала історичні дані округу Лос-Анджелес, які показували процес впровадження технологій відновлюваної енергетики. Дослідники виявили, що темпи впровадження сонячних систем на даху та електричних і підключених гібридних транспортних засобів були значно нижчими серед знедолених громад. А також, що державні програми, спрямовані на скорочення викидів парникових газів і просування відновлюваних джерел енергії, включаючи знижки на енергоефективні прилади і транспортні засоби, сонячні установки і програми модернізації будівель, в основному використовуються багатими жителями.
Частково це пов'язано з тим, що багато програм вимагають від учасників внесення авансових платежів за підвищення енергоефективності, а також володіння нерухомістю. Таким чином, вчені зробили висновок, що програми переходу до «зеленої» енергетики розраховані на заможних людей, а також вони можуть створити ще більший розрив між бідними і багатими, оскільки перші опиняться в більш жалюгідній екологічній та економічній ситуації.
«Стимулюючі програми, призначені для того, щоб бути однаково доступними для всіх споживачів, майже нічого не роблять для заохочення впровадження технологій відновлюваної енергетики в неблагополучних громадах», - коментують автори дослідження. «Якби ці програми були перепроектовані на основі уподобань і потреб людей у цих спільнотах, участь людей у них, ймовірно, збільшилася б».
Енергетична система в тому вигляді, в якому вона існує сьогодні, покладає більший тягар витрат на тих, хто найменше може собі це дозволити. За іронією долі, вона також винагороджує тих, хто споживає більше енергії, надаючи їм доступ до безлічі програм, стимулів та інших переваг.