Сечова кислота - це ні що інше, як кінцевий продукт, одержуваний в результаті обміну пуринів. Враховуючи даний факт, з упевненістю можна сказати про те, що кількість кислоти безпосередньо залежить від рівня пуринів, які потрапили в організм людини одночасно з продуктами харчування, ендогенної продукції, а також інтенсивністю їх переходу в сечову кислоту. Найбільшу кількість вільних пуринових підстав зазнають процес утилізації для повторного синтезу пуринових нуклеотидів. Протягом двадцяти чотирьох годин в організмі людини формується від 570 до 1000 міліграм сечової кислоти. Третя частина даної кислоти переміщується в кишечник, де і руйнується під впливом численних бактерій. Решта кислоти зазнає процесу фільтрації в клубочках, які являють собою мононатрієві солі. Процес кристалізації кислоти визначається не тільки впливом рН сечі, але ще й об'ємом сечі, а також кількістю сечової кислоти, що утворилася за добу. На сьогоднішній день фахівці виділяють дві форми даної кислоти, а саме диссоційовану і недисоційовану. Що стосується недисоційованої кислоти, то їй практично не властиво розчиняться. Зате дисоційована кислота розчиняється дуже добре. У разі якщо рН сечі наділено кислими значеннями, тоді кислота в організмі практично не розчиняється. В результаті, відзначається значне збільшення її загального рівня. Слід зазначити ще й той факт, що кислота зазнає процесу кристалізації особливо часто в нічний час доби, а саме під час сну людини. Що стосується первинних форм нефропатії, то вони в більшості випадків виникають в результаті порушень метаболізму кислоти, яке передалося людині у спадок. А ось вторинні форми даної патології прийнято вважати ускладненнями таких недуг як хронічна гемолітична анемія, еритремія або мієломна хвороба. Нерідко дані форми дають про себе знати і на тлі тривалого використання таких лікарських засобів як тиазидові діуретики, циклоспорин А, цитостатики, саліцилати і так далі.
COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND