Астрономи змогли відновити сонячну активність до 969 року, використовуючи дані про концентрацію ізотопу вуглецю в річних кільцях дерев.
Більш-менш точно вимірювати активність Сонця людина навчилася з винаходом телескопа 400 років тому. Але тепер дослідники змогли зазирнути глибше в минуле нашої зірки за допомогою річних кілець дерев, які з'явилися на світ більше 1000 років тому
Процеси, що відбуваються на Сонці, можна спостерігати тільки непрямо, сонячні плями, наприклад, показують активність нашої зірки - чим їх більше, тим більш активна зірка. що сонячні плями відомі з глибокої давнини, враховувати їх кількість регулярно почали тільки після винаходу телескопа близько 400 років назаду. Завдяки цьому ми тепер знаємо, що число плям змінюється в ході циклів, які тривають 11 років, і що існують тривалі періоди сильної і слабкої активності, що також відбивається на кліматі Землі.
Однак до цих пір у дослідників не було інформації про те, як змінювалася активність нашої зірки до винаходу телескопа. Тепер дослідники заповнили цю прогалину за допомогою вимірювань концентрації радіоактивного ізотопу вуглецю-14 (14C). Також автори створили базу даних для більш точного визначення віку стародавніх останків за допомогою радіовуглецевого методу.
У своїй роботі вчені використовували зразки з архівів річних кілець дерев Англії та Швейцарії. У цих кільцях дерев, вік яких можна точно визначити шляхом підрахунку кілець, є невелика кількість радіоактивного ізотопу 14C, який має період напіврозпаду в 5700 років. На основі цього вчені змогли реконструювати кількість цього ізотопу в атмосфері сотні років тому.
Вуглець-14 в атмосфері, як відомо, виникає через вплив космічних заряджених частинок, потік яких залежить від сили магнітного поля Сонця, адже воно може змінювати їх траєкторію руху. Відповідно, чим потужніше магнітне поле нашої зірки, тим краще воно захищає Землю від заряджених частинок і тим менше вуглецю-14 утворюється в атмосфері. Використовуючи ці дані, вчені змогли відновити активність Сонця з високою точністю з 969 по 1933 рік. У результаті автори помітили сувору регулярність 11-річного циклу зірки і змогли підтвердити сонячну протонну подію 993 року, коли на атмосферу нашої планети «обрушився» потік протонів.
Стаття про відкриття опублікована в журналі Nature Geoscience.