Якщо в терапії планується використовувати виключно карбамазепін, починати її слід з мінімальних кількостей, збільшуючи їх поступово, з урахуванням стану хворого аж до настання терапевтичної дії. При цьому корисно контролювати рівень препарату в крові (більше відноситься до лікування кількома препаратами). Якщо різко перервати курс лікування, у пацієнта можуть почастішати і посилитися епілептичні напади. У тому ж випадку, коли існує об'єктивна необхідність раптового скасування, пацієнту потрібно тут же почати приймати інший протисудомий засіб, в комбінації з препаратами, використовуваними в подібних ситуаціях (діазепам внутрішньовенно, фенітоїн внутрішньовенно). До початку терапії слід ретельно вивчити стан печінки пацієнта, це особливо стосується хворих похилого віку і тих, хто переніс захворювання печінки. Якщо на тлі прийому карбамазепіну робота печінки погіршилася, слід тут же зупинити лікування. Крім цього, перед початком терапії призначається дослідження крові (особливу увагу приділяють числу ретикулоцитів і тромбоцитів, а також рівня заліза в крові), дослідження сечі, виявлення кількості сечовини в крові, робиться електроенцефалограма, важливо виявити кількість електролітів у крові. Далі аналізи слід здавати за такою схемою: перший місяць - один раз на сім днів, далі раз на чотири тижні. При появі алергічних ознак слід негайно звернутися за консультацією невролога і алерголога. Якщо висипання на тілі не надто виражені, то найчастіше вони зникають самостійно через деякий час і не вимагають скасування препарату. Особливу увагу слід приділяти хворим, які страждають підвищеним внутрішньоочним тиском. Лікування карбамазепіном може погіршити стан. Лікування цим препаратом може спровокувати загострення психозів, у літніх хворих викликати порушення орієнтації в просторі або гіперактивність. При виявленні таких ознак як озноб, висипання, біль у горлі, поява виразок на слизовій рота, поява підшкірних крововиливів без попередніх травм пацієнту необхідно терміново звернутися до лікаря.
COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND