Колишній головний інженер одного з підрозділів Intel Франсуа П'єдноель впевнений, що причиною відмови Apple від процесорів Intel став кошмар, що творився навколо Intel Skylake, процесора з архітектурою Core шостого покоління. В Intel дуже поспішали, економили на тестуванні, і результат був «видатним». Точніше, ніяким. Apple теж постраждала від цього. Схоже на правду, тільки Skylake був не причиною, а приводом. Коли ще тільки починався перехід на процесори від Intel, Стів розповів, що буде далі - і на його думку, процесори власної розробки - єдиний шлях до ідеалу.
У 2006 році в Apple Computer було створено підрозділ мікроелектроніки. Його головою мав стати колишній у той момент один з керівників процесорного підрозділу IBM Майк Пейпермастер. Серед завдань підрозділу, з позначкою «не терміново, але з самого початку», було і завдання розробки кристалів для Мас'ів. Терміновими тоді були чіпи для смартфонів.
Я чув, що концепція, запропонована новому підрозділу Стівом Джобсом, багато в чому була схожа на те, на що перетворився Apple Silicon (як тепер називають всі чіпи від Apple) в наші дні. Це не ARM-процесор, це комп'ютер-на-кристалі, що об'єднує в собі всі найважливіші компоненти комп'ютера - центральний процесор, графічний та інші, наприклад - нейронний, все більш потужні в кожному новому поколінні чіпів від Apple. Ідея була перспективна, і на наш сьогоднішній погляд - єдино правильна, але в середині нульових у неї було багато супротивників.
Майк Пейпермастер не спрацювався з Джобсом, він пішов з Apple, тому що «не зміг адаптуватися до культури Apple» (це з прес-релізу про подію), насправді причин було дві. Майк був професіоналом в мікроелектроніці з 30-річним досвідом роботи, і ідея складних процесорів викликала у нього не викликала розуміння.
З чого почалася розробка Apple Silicon
Вперше ця ідея була реалізована в Apple A5 (iPhone 4S і багатьох інших пристроях) і Apple A5X (iPad третього покоління), варіантах однієї і тієї ж системи-на-чіпі для смартфона і для планшета. У A5X центральний процесор був таким самим, як у A5, але через більш потужний графічний процесор зі збільшеним числом ядер (і широкий шиний доступ до оперативної пам'яті зі значною більшою пропускною здатністю) за продуктивністю він значно перевершував Apple A5. Процесор і кристал були розроблені спільно інженерами Apple і Samsung, але допомога останніх вже майже не була потрібна. Про варіанти Apple A5, які вироблялися Samsung за технологією 32 нм (замість 45 нм у перших Apple A5 і Apple A5X), розповідати не буду, до сьогоднішньої теми це не має відношення.
Відомо, що підрозділ мікроелектроніки в Apple засекречено чи не суворіше, ніж «відділ лояльності», тобто - служба безпеки Apple. Тому про що думав Джоні, створюючи Apple A5 і Apple A5X, насправді, невідомо. Але, згадавши про завдання на невизначене майбутнє, яке Стів вважав дуже важливою, можна припустити, що він прикинув ще один варіант процесора - для комп'ютера. У ті часи планшети були набагато слабшими, ніж комп'ютери, але збільшивши число ядер центрального процесора, вже тоді його можна було б перетворити на комп'ютерний чіп. Втім, процесор був розроблений в Samsung, власні розробники процесора (це, мабуть, найскладніший елемент тодішніх систем-на-чіпі) вже працювали над ядрами ARM-процесора з назвою Swift.
Судячи з того, що Apple Silicon продовжував і після цього розвиватися в цьому напрямку, переконання Стіва і Джоні він розділяв.
Apple Silicon для комп'ютерів
На створення Apple A6 і Apple A6X пішло майже три роки (над ним працювали з 2009 по 2012), у міру ускладнення конструкції систем-на-чіпі (або комп'ютерів-на-кристалі, КПК, або систем-на-кристалі, СнК - це синоніми) часу на їх розробку було потрібно не менше. А нові чіпи виходили у світ щороку, як за розкладом. Єдина можливість домогтися цього - розробляти кілька чіпів паралельно. Припустимо, що на розробку чіпа йде 3 роки. У цьому випадку виходить цікаве: розробка Apple A12X, який використовувався в тестових ноутбуках, випущених обмеженою партією зі 100 або 150 примірників, почалася в 2015 році. У рік Skylake.