Археологи виявили на півдні Тунісу стоянку стародавніх людей, яка містить тривалу послідовність відкладень середнього плейстоцену (близько 300-130 тисяч років тому). Під час розкопок вони зібрали колекцію з 1135 кам'яних артефактів, велика частина яких являють собою відщепи індустрії Леваллуа. Про це повідомляється в статті, опублікованій в журналі.
Важливим етапом у розвитку людських популяцій виявився перехід від ашельської культури раннього палеоліту до більш просунутих культур середнього кам'яного століття, носіями якої були сапієнси, неандертальці і денисівці. В Африці це сталося близько 300 тисяч років тому і було пов'язано з першими людьми сучасного (або майже сучасного) анатомічного типу, які відомі в першу чергу за черепами з місцезнаходження Джебель-Ірхуд (близько 315 тисяч років) і формації Омо-Кірбіш (близько 232 тисяч років). Ця епоха характеризується розповсюдженням ліваллуазської техніки виготовлення кам'яних гармат, які представлені головним чином невеликими лезами і дотепниками.
Хоча пам'ятники цієї епохи вивчені насамперед у Східній і Південній Африці, відомі місцезнаходження і на північ від Сахари. Крім згаданої пам'ятки Джебель-Ірхуд, розташованої в Марокко, виділяється стоянка в марокканській печері Бізмун, де серед іншого археологи знайшли прикраси віком 150 тисяч років. Крім того, на північноафриканському узбережжі Гібралтарської протоки знаходиться пам'ятник Бензу, найдавнішим знахідкам з якого близько 250 тисяч років. Примітно, що схожі кам'яні знаряддя були знайдені і по інший бік протоки. Це докладно породило гіпотези про можливе раннє проникнення людей сучасного анатомічного типу в Європу з Північної Африки.
Емануеле Канчелльєрі (Emanuele Cancellieri) з Римського університету Ла Сапієнца спільно з колегами з Італії, Тунісу і Франції досліджував пам'ятник Ваді-Лазалім, розташований на півдні Тунісу, на північній околиці Сахари. На цій стоянці археологи виявили послідовність відкладень середнього плейстоцену, які охоплюють період від морської ізотопної стадії 8 до рубежу стадій 6 і 5. Вчені відібрали зразки польового шпата з різних шарів, щоб з'ясувати вік відкладень за допомогою методу оптично стимульованої люмінесценції. Виявилося, що найдавніші з них були накопичені близько 300 тисяч років тому, а наймолодші - близько 130 тисяч років тому.
Під час пробних розкопок дослідники зібрали колекцію з 1135 кам'яних артефактів. Всі ці предмети були виготовлені з коричневатого кременя місцевого походження, який видобувався на прилеглих виходах, розташованих в межах десятикілометрового радіусу. У всіх трьох розкопах основним типом артефактів виявилися відщепи, набагато рідше зустрічалися ретушовані заготовки, нуклеуси, які відносяться переважно до індустрії Леваллуа.
Заготовки з ретушшю і без неї, що відносяться до індустрії Леваллуа, виявилися відносно невеликого розміру, що було характерно для всіх культурних верств. Їх довжина не перевищувала 100 міліметрів. Вчені зазначили, що середній розмір готових заготовок склав 58,1 ст.1 43,3 ст.1 11,4 міліметра. Пластинчасті заготовки виявилися ще меншими - не більш ніж 82 міліметрів, а середній розмір цілих артефактів - 53 25,7 11,5 міліметри. З готових знарядь праці археологи відзначили різного роду скребки, біфаси (ножі і сокири), а також леза.
Раніше на розповідали про дослідження інших пам'яток епохи середнього палеоліту. Так, археологи виявили в Кенії найдавніше поховання людини в Африці, вік якої близько 78 тисяч років. А на Алтаї вони знайшли печеру з кам'яними знаряддями денисівського вигляду, яким понад 55 тисяч років.