Бразильська авіабудівна компанія Embraer спільно з Аерокосмічним центром Нідерландів (NLR) і Німецьким аерокосмічним центром (DLR) провели випробування системи, здатної прогнозувати виникнення флаттера в режимі реального часу. Як пише Aviation Week, нова система складається з мережі датчиків розтягнення і тиску і обчислювального блоку. Випробування системи прогнозування флаттера визнані успішними.
Флаттером називають автоколивання літака, які виникають при досягненні критичної швидкості. Ця швидкість залежить від самої конструкції літака. Розробники розраховують конструкцію літального апарату так, щоб швидкість виникнення флаттера була дещо вище граничної швидкості польоту літального апарату. Тим не менш, в пікіруванні або при сильних поривах вітру флаттер може виникати на менших швидкостях польоту. При резонансі автоколивань конструкції літальний апарат може зруйнуватися.
Існує кілька прийомів запобігання флаттеру, яким навчають льотчиків, однак вони не завжди дозволяють впоратися з цим явищем. З флаттером авіаконструктори вперше зіткнулися в 1930-х роках, коли відбувалося інтенсивне зростання максимальних швидкостей польоту в міру винаходу нових двигунів і нових конструкцій повітряних гвинтів. З освоєнням реактивної авіації число льотних подій, причиною яких став флаттер, стало збільшуватися.
Embraer спільно з нідерландським і німецьким аерокосмічними центрами займалася розробкою системи прогнозування флаттера протягом останніх декількох років. У рамках проекту з використанням технологій машинного навчання був розроблений алгоритм, що аналізує дані з датчиків розтягнення і тиску про вібрації і здатний скласти достовірний прогноз про подальший розвиток або загасання цих коливань і часу виникнення флаттера. Подробиці про роботу алгоритму не уточнюються.
Випробування системи прогнозування флаттера проводилися в аеродинамічній трубі на макеті літакового напівкрила, яке було виготовлено зі склопластику. Його дослідники обклеїли безліччю датчиків розтягнення і тиску. Швидкість повітряного потоку під час випробувань склала 0,7-0,9 числа Маха. В даний час дослідники займаються аналізом отриманих даних. Результати аналізу будуть використані для доопрацювання системи.
З початку 2010 року NASA займається розробкою безпілотника X-56A, який використовується для випробування нових технологій активного придушення флаттера. Політ першого зразка апарату відбувся в липні 2013 року. Безпілотник X-56A сконструйований за схемою «напівкрила» з подовженим гнучким крилом вираженої стріловидності з відносно вузькими практично по всій довжині консолями і має масивні кореневі напливи в хвостовій частині фюзеляжу.
Саме крило апарату оснащено значними за площею закінцівками, які дозволяють підвищити підйомну силу на кінці і знизити вихоровий опір, що виникає при зриві повітряного потоку. Крило безпілотника виконано гнучким і може дещо змінювати свою форму у відповідь на виникаючі коливання, тим самим пригнічуючи флаттер. X-56A має розмах крила 8,5 метра і масу 217 кілограмів, з яких 40,8 кілограма припадають на два реактивних двигуни JetCat.