Геологи зі США змоделювали потужний землетрус магнітудою 9,0, який стався в 1700 році на західному узбережжі Північної Америки і з великою ймовірністю може статися знову. Виявилося, що в разі повторення такий землетрус може призвести до вкрай тяжких наслідків для міст, розташованих близько до узбережжя, зокрема, Сіетла. Результати дослідження представлені на щорічній Конференції Геологічного Товариства США в Сіетлі. Коротко про результати роботи повідомляє прес-реліз Університету Вашингтона.
26 січня 1700 року на західному узбережжі Північної Америки стався потужний землетрус з магнітудою від 8,7 до 9,3. Оскільки активне заселення західного узбережжя США почалося тільки наприкінці XVIII століття, то точної інформації про цей землетрус немає, а основним джерелом даних стала реєстрація викликаного ним цунамі в Японії. Також для підтвердження інформації про землетрус використовувалися дані дендрохронології та аналіз фольклору корінного населення Америки.
Джерелом мегаземлетрусів, аналогічних цьому, є зіткнення тектонічних плит в зонах субдукції. Трапляються такі події досить рідко, але їх магнітуда часто перевищує 9,0. У випадку з землетрусом 1700 року джерелом став рух літосферної плити Хуан де Фука в Каскадській субдукційній зоні. За оцінками вчених, періодичність подібних подій в даному регіоні становить близько 500 років, тому потужний землетрус може повторитися і найближчим часом.
Для уточнення механізму землетрусу, підвищення точності прогнозування і оцінки можливих наслідків для сучасних великих міст на західному узбережжі Канади і США, група американських геологів провела комп'ютерне моделювання землетрусів, викликаних рухом літосферної плити Хуан де Фука. У своїй роботі вчені розглянули 50 можливих сценаріїв, які могли б призвести до землетрусу з магнітудою 9,0. У моделі вони змінювали координати епіцентру землетрусу і довжину поширення розлому всередину континенту. При цьому визначальними параметрами, які сильно впливають на динаміку поширення розлому, є величина зміщень, швидкість розтягнення земної кори і розташування особливих точок в субдукційній зоні між плитами, які взаємодіють з поширюваним розломом і збільшують інтенсивність коливань.
Результати моделювання показали, що в разі повторення землетрусу, аналогічного тому, який стався в 1700 році, найбільше постраждає прибережна зона і міста, розташовані на березі. Одним з міст, для якого можливі найбільш руйнівні наслідки, виявився Сіетл. Цікаво, що максимальної шкоди місту буде завдано, якщо епіцентр сейсмічної активності буде знаходитися приблизно в 650 кілометрах на південь від Сіетла. У разі ж, якщо епіцентр знаходиться безпосередньо поблизу міста, то розлом пошириться в бік від нього і наслідки виявляться менш значними.
За словами вчених, у разі повторення мегаземлетрусу в Каскадському регіоні, його тривалість становитиме близько 100 секунд, що приблизно в чотири рази більше, ніж при землетрусі 2001 року магнітудою 6,8 - останнього потужного підвищення сейсмічної активності в даному регіоні.
Автори роботи сподіваються, що визначення параметрів, які є найбільш важливими при поширенні таких потужних землетрусів, допоможуть у майбутньому точніше і раніше передбачати подібні події.
З'ясування точних механізмів землетрусів і їх прогнозування - важливе завдання для оцінки можливих наслідків у сейсмічно активних зонах. Для попередження землетрусів зараз пропонують все більшу кількість конфігурацій різних датчиків, наприклад, на основі акселеромтерів в смартфонах або оптоволоконних кабелів.