Астрономи визначили, що активність води в хмарах Венери на висотах, де температура допускає існування мікробіологічних форм життя, на два порядку нижче межі для відомих екстремофілів. Це означає, що навіть у верхніх шарах атмосфери планети життя земного типу навряд чи змогло б вижити. Стаття опублікована в журналі.
Умови поблизу поверхні Венери не можна назвати сприятливими для розвитку життя - середня температура поверхні планети становить 467 градусів Цельсія, а атмосферний тиск у кілька десятків разів вище земного. Однак недавнє відкриття на висотах близько 53-61 кілометрів фосфіну, який вважається потенційним біомаркером, відродило інтерес до ідеї існування мікробіологічних форм життя (наприклад екстремофілів) в її атмосфері.
З точки зору фізіологічної активності організмів земного типу для них важлива велика кількість води, яку можна кількісно оцінити за допомогою параметра активності води. Навіть якщо температура в атмосферах інших планет допускає утворення крапель, що містять різні речовини і воду, для більш повної оцінки населеності необхідно визначити активність води, яка залежить не тільки від температури і тиску, але і від складу атмосфери. Вчені припускають, що допустимий температурний діапазон для метаболізму і зростання мікробіологічних організмів становить від -40 до 130 градусів Цельсія, а активність клітин може відбуватися аж до значення активності води 0,585.
Група астрономів на чолі з Джоном Холсвортом (John E. Hallsworth) з Університету Квінс в Белфасті вирішила визначити активність води в хмарах Венери, Юпітера і Марсі шляхом розрахунків на основі даних спостережень за температурою і вмістом водяної пари в атмосфері. Автори вважають, що немає жодних причин припускати, що гіпотетичні венеріанські організми матимуть таку саму біохімічну основу, як і на Землі, однак через відсутність будь-яких альтернативних біохімічних теорій, розглянули питання про те, чи можуть організми, схожі на земні, вижити на Венері, наприклад у краплях сірчанокислотних хмар.
Вчені визначили, що значення активності води для крапель сірчаної кислоти, які становлять основну частину хмар Венери, становить менше 0,004, що на два порядку нижче межі для відомих екстремофілів. Щоб краплі в хмарах були придатні для життя, активність води повинна бути сильно нерівновагою, що означає, що вона не визначається відносною вологістю навколишнього середовища.
На думку дослідників, раніше опублікована теорія про те, що венеріанські організми могли б запасати воду, дещо розширює можливості населеності хмар Венери, проте все одно не може обійти необхідність у допустимому рівні активності води. З цієї точки зору хмари Юпітера (хоч їх склад погано підходить для розвитку життя), де активність води оцінюється в більш ніж 0,585, могли б бути більш придатні для життя земного типу, ніж атмосфера Венери. Що ж стосується Марса, то сильне ультрафіолетове випромінювання і низькі температури, що дозволяють утворюватися лише крижаним хмарам, дають значення активності води набагато нижче меж, допустимих для форм життя земного типу.
Раніше ми розповідали, як вчені відшукали в атмосфері Венери амінокислоту гліцин, що входить до складу земних білків.