Швейцарські вчені з'ясували, що заколисування (ритмічні погойдування ліжка під час сну з частотою 0,25 Герца) покращує якість сну дорослих людей за рахунок подовження останньої фази глибокого сну. Також вони з'ясували, що погойдування позитивно впливають на процес переходу спогадів з короткочасної пам'яті в довготривалу. Стаття опублікована в журналі.
Під час сну поріг сприйняття сенсорних стимулів підвищується: наприклад, для того, щоб прокинутися, потрібен дуже гучний шум або дуже яскраве світло, в той час як легкий шепіт і тьмяна лампа можуть не подіяти. При цьому не можна говорити про те, що сприйняття повністю відключається; навпаки, деякі дослідження показують, що вплив різної стимуляції (найчастіше - акустичної) в певному ритмі під час сну допомагає синхронізувати мозкову активність декількох ділянок мозку, «вирівнюючи» її. Це, в свою чергу, може поліпшити якість сну і процес консолідації пам'яті (перехід спогадів з короткочасної в довготривалу пам'ять) - але даних, що підтверджують це, не так багато.
У новій роботі вчені під керівництвом Аврори Перро (Aurora Perrault) з Університету Женеви вирішили перевірити, як на активність мозку дорослих людей і залежні від неї процеси сну і пам'яті впливають заколисування - ритмічні погойдування з боку в бік з єдиною частотою (в цій роботі, на основі попередніх досліджень, вчені використовували 0,25 Герца). Вони провели місячний експеримент, в якому взяли участь 18 добровольців: кожному з них необхідно було провести три ночі в лабораторії з підключеними електроенцефалографом і електроокулографом.
Перша ніч була контрольною. Через тиждень після неї добровольці провели в лабораторії експериментальну ніч, протягом якої механізм, що розгойдує ліжко, був підключений, але не працював. Ще через тиждень після цього добровольці спали в лабораторії на ліжку з уже включеним механізмом. Як тест на пам'ять кожному добровольцю необхідно було перед початком другої і третьої ночі вивчити 46 пар непов'язаних між собою слів: кількість запам'ятаних пар перевірялася відразу після навчання, а також після закінчення ночі сну.
Проаналізувавши дані, вчені з'ясували, що погойдування під час сну призводило до того, що учасники швидше входили у фазу глибокого сну і залишалися в ній довше: про це говорить, наприклад, менша кількість пробуджень за ніч при погойдуванні і те, що остання, третя фаза глибокого сну була на сім хвилин довшою, коли ліжко учасників розгойдували.
Повільна фаза сну характеризується двома основними типами мозкової активності на енцефалограмі: активністю в сигма-ритмі (від 10 до 16 Герц) і повільними осциляціями (частота менше 1 Герца). Така активність повинна відбуватися синхронно: верхній пік повільної осциляції повинен збігатися з піком сигма ритму. Вчені з'ясували, що використання погойдування під час сну не порушило таку синхронізацію, але збільшило частоту активності в сигма-ритмі і повільних осциляцій. За рахунок цього, як вважають вчені, покращився процес консолідації пам'яті: після ночі, проведеної на розкачуваному ліжку, учасники згадали більше слів у порівнянні з першою перевіркою відразу ж після навчання.
Вчені, таким чином, показали, що заколисування під час сну допомагає не тільки поліпшити його якість, але і позитивно впливає на когнітивні процеси, що відбуваються під час нього. Автори впевнені, що отримані результати в майбутньому допоможуть у розробці різних методик, що допомагають при безсоння, особливо - для літніх людей, які страждають не тільки порушеннями сну, а й порушеннями роботи пам'яті.
У тому ж номері вийшла й інша стаття за участю авторів справжньої роботи: у ній ви можете прочитати про те, як вченим вперше вдалося перевірити вплив погойдувань на поліпшення якості сну у мишей.