У мозку виявили область, яка активізується при поїданні висококалорійної жирної їжі і викликає після трапези різкий стрибок апетиту незалежно від ситості.
Вчені по всьому світу стурбовані зростаючим числом небезпечних захворювань, викликаних зловживанням шкідливою їжею і напоями. Дослідження, присвячені цій темі, як ніколи, актуальні під час самоізоляції. Ми вже розповіли про те, які механізми в тілі людини відповідають за пристрасть до солодкого і спиртних напоїв, а також що станеться, якщо ці механізми «відключити». Настала черга висококалорійної їжі, багатої жирами.
Співробітники Інституту дослідження метаболізму Товариства Макса Планка поставили досліди на мишах і виявили в мозку область, яка спалахує активністю після вживання страв з фритюру. Про результати наступних експериментів вчені повідомили в журнал Neuron.
На жирну їжу реагували так звані ноцицептивні нейрони, розташовані в гіпоталамусі. Дослідники швидко вирахували крихітних «любителів смаженого» в мозку. Протягом 3 днів мишей годували висококалорійною щільною їжею. За цей час тварини встигли «підсісти» на жирну їжу і почали ґрунтовно переїдати. Вчені ж виявили потрібні нейрони.
Ноцицептивні нейрони в гіпоталамусі
Потім, як водиться в наукових лабораторіях, рецептори жирного у частини мишей видалили. Тяга до калорійного корму у цієї групи піддослідних пропала. Ставлення до збалансованого «здорового» харчування залишилося без змін - в нормі.
Але вчені на цьому не зупинилися. Ноцицептивні нейрони модифікували так, щоб вони реагували на світло. Контролюючи активність нейронів штучно, дослідники знову побачили, як миші безупинно споживають калорії. Незабаром була виявлена і причина деструктивної харчової поведінки. Виявилося, що ноцицептивні нейрони блокують нервові клітини, які регулюють почуття ситості. Скільки б смаженого миші не з'їли, вони все одно залишалися голодними.
Як деяким людям вдається контролювати споживання жирної їжі, якщо механізм управління реакцією організму на поступаючі ліпіди однаковий у всіх? Вчені поки не називають причини. Однак дослідники впевнені, що їхня робота вже внесла свій внесок у місію порятунку людей від глобального переїдання.