Дослідники показали, що концентрація ртуті в річках і фьордах, утворених талими водами Гренландського крижаного щита, порівнянна з річками Китаю, в які скидають промислові відходи.
Досі дослідники вважали, що тала вода з льодовиків дуже чиста і містить невелику кількість домішок, що осіли з повітря. Тепер стало ясно, що така вода містить величезну кількість токсичної ртуті
Вчені не очікували, що хімічний аналіз води, зібраної з льодовикових талих вод, покаже такі результати. І правда, звідки в льодах такий високий вміст солей ртуті? Автори дослідження стурбовані цим фактом здебільшого через те, що токсичний метал може потрапити в харчовий ланцюжок.
Вчені відбирали проби води з трьох різних річок і двох фйордів поруч з Гренландським крижаним щитом, щоб отримати краще уявлення про якість талої води з льодовика і про те, як поживні речовини в цих талих водах можуть впливати на прибережні екосистеми. Одним з елементів, вміст яких вимірювали дослідники, була токсична ртуть.
Зазвичай концентрація катіонів ртуті в річках становить близько 1-10 нг/л - приблизно така ж концентрація вийде, якщо крупинку солі розчинити в олімпійському басейні. У льодовикових річках в Гренландії, вчені виявили ртуть в концентрації 150 нг/л - набагато вище, ніж в середньому спостерігається в річковій воді. Вимірявши вміст цього елемента в частинках, що переносяться льодовиковим борошном (осад, який надає льодовиковим річкам молочний вигляд), вчені отримали і зовсім величезні значення - більше 2000 нг/л.
Дослідники припускають, що токсичний метал потрапив у льодовики завдяки природним процесам із земної кори, а не в результаті діяльності людини. Але тепер вченим належить відповісти на низку виниклих питань. Наприклад, дізнатися, як далеко від підніжжя льодовика поширюється ця ртуть, як вона впливає на прибережні екосистеми, і які заходи слід вжити, щоб убезпечити населення і тварин від отруєння ртуттю.
Стаття про відкриття опублікована в журналі Nature Geoscience.