Ізраїльські нейробіологи з Інституту Вейцмана опублікували результати дослідження, яке виявилося несподівано актуальним - вони спробували з'ясувати, чому люди чіпають своє обличчя.
Точна причина таких дій, властивих усім приматам, не встановлена, але досі вважалося, що це прояв заміщуючої поведінки, викликаної стресом. Однак ізраїльтяни висунули іншу гіпотезу: підносячи руки до обличчя, людина обнюхує себе, як це роблять багато тварин.
Щоб довести своє припущення вчені провели досить ґрунтовне комплексне дослідження. Вони вивчали зроблені раніше висновки з суміжних питань, ставили експерименти, спостерігаючи за піддослідними і заміряючи силу потоку повітря в їх носах, проводили опитування, і навіть склали теплову карту дотиків особи руками.
У результаті з'ясувалося, що за частотою торкань особи люди схожі з орангутанами - вони роблять це 13,33 рази на 20 хвилин, тобто 40 раз на годину. Цей показник знижується в два-три рази, якщо людина знає, що за ним спостерігають, і значно підвищується після рукостискання. Коли людина підносить руку до обличчя, сила потоку повітря в її носі збільшується більш ніж удвічі. При всьому при цьому області носа на своєму обличчі люди мимоволі стосуються найчастіше. З 400 опитаних осіб майже всі зізналися, що обнюхують себе, своїх близьких і свій одяг, а більше половини - незнайомців, при цьому багато батьків повідомили, що помічали за своїми дітьми явне підвищення інтересу до обнюхування своїх рук у віці від 3 до 6 років.
З усього цього автори дослідження зробили висновок, що їхня гіпотеза виявилася вірною - люди мимоволі підносять руки до обличчя, щоб відчути запах. Але на цьому вони не зупинилися, і спробували далі пояснити, навіщо ж людям потрібно обнюхувати себе.
На думку вчених, люди роблять це, щоб підтвердити свою самість, так само, як вони виглядають для цього в дзеркало. Цим і пояснюється те, що люди частіше торкаються обличчя або дивляться на себе в дзеркало під час стресу. Наприклад, коли людині соромно, вона закриває обличчя руками для того, щоб вдихнувши свій запах отримати сигнал, що дозволяє впоратися з загрозливими самощами емоціями.