Під запором ховається порушення нормальної працездатності кишківника, яке дає про себе знати збільшенням проміжків між актами дефекації. У немовлят, які знаходяться на штучному вигодовуванні, акти дефекації повинні відзначатися також часто, скільки вони їдять, тобто якщо Ви прикладаєте малюка до грудей три рази на добу, тоді три рази він повинен і випорожнитися. Чим старше стає малюк, тим рідше він ходить в туалет. У період введення прикорму малюки випорожнюються близько одного - двох разів на день. Якщо ж малюк перебуває на штучному вигодовуванні, тоді його нормальним стільцем прийнято вважати одне - два випорожнення на добу. Відразу ж відзначимо, що при запорі мова йде не тільки про затримку акта дефекації, але ще й про консистенцію калу. Навіть якщо малюк ходить в туалет достатню кількість разів, але при цьому його кал дуже щільний, тоді на обличчя все той же запор. Сучасні фахівці виділяють дві форми запорів, а саме органічні та функціональні. Органічна форма у всіх випадках викликана анатомічними дефектами того чи іншого відділу товстого кишечника. Практично завжди дана форма запору дає про себе знати вже з самого народження. Вона виявляється повною відсутністю самостійного випорожнення. До числа таких запорів можна віднести як хворобу Гіршпрунга, так і довихосигму. А ось причин розвитку функціональних запорів набагато більше. До їх числа можна віднести як недостатній питний режим малюка, який знаходиться на штучному вигодовуванні, так і неправильний режим харчування жінки в період лактації, раннє переведення дитини на суміші, наявність у малюка рахіту тощо. Нерідко функціональні запори є наслідком і залізодефіцитної анемії, харчової алергії, порушень нормальної працездатності щитовидної залози, дисбіозу кишківника. Бувають і такі випадки, коли запори виникають внаслідок досить тривалого курсу терапії тими чи іншими фармацевтичними засобами. Це можуть бути як антибіотичні препарати, так і спазмолітики, протисудомні засоби, а також сечогінні препарати. Тривала відсутність терапії запорів може призвести до розвитку численних серйозних ускладнень. Одним з таких ускладнень прийнято вважати тріщини прямої кишки. В результаті, на обличчя кал з кров'ю. Кров в даному випадку потрапляє в кал якраз таки з даних тріщин. Крім кала з кров'ю у дитини може відзначатися також випадання прямої кишки або геморою. Нерідко на тлі запорів спостерігається також порушення мікрофлори кишечника, що в свою чергу стає причиною розвитку численних порушень процесів як перетравлення, так і всмоктування їжі. Лікувати запори без попередньої консультації фахівця не рекомендується. Єдине чим Ви можете допомогти малюку до приходу лікаря, так це зробити йому очисну клізму. Візьміть одну склянку кип'яченої води, остудіть її до кімнатної температури, додайте в неї одну - дві чайні ложки гліцерину і використовуйте для клізми. Щоб розм'якшити кал можна скористатися допомогою і вазелінової олії. Його слід давати малюку між прийомами їжі. Дітям у віці до дванадцяти місяців можна давати по половині - одній чайній ложці гліцерину. Якщо дитині від одного до трьох років, тоді по одній - дві чайні ложки, з чотирьох до семи років - по дві - три чайні ложки і так далі.

Колоректальний рак прийнято вважати однією з найчастіших причин загибелі людей від злоякісних новоутворень. З року в рік від цієї недуги гинуть близько п'ятдесяти п'яти тисяч людей. У більшості випадків ця злоякісна новоутворення виникає у людей похилого віку. При всьому при цьому важливо відзначити і той факт, що бувають випадки ураження ним і людей молодого віку. Найчастіше ця патологія зустрічається серед тих молодих людей, у яких є до неї спадкова схильність. Як правило, колоректальному раку властиво розвиватися з доброякісного утворення стінки кишки, яке поступово перетікає в злоякісну пухлину. Враховуючи даний факт, дуже важливо якомога раніше виявити поліп товстої кишки, щоб вчасно його позбутися за допомогою хірургічного втручання. На сьогоднішній день у багатьох високорозвинених країнах існує так звана програма не тільки профілактики, але ще й ранньої діагностики даної форми злоякісної новоутворення. Саме завдяки цій програмі фахівці намагаються знизити до мінімуму смертність населення від раку. Яка клінічна картина колоректального раку? Однією з найперших ознак цього патологічного стану прийнято вважати больові відчуття в області живота, які виникають внаслідок надмірного скупчення газів в області товстої кишки. Кал з кров'ю - ще одна явна ознака цієї форми злоякісної новоутворення. Кров в даному випадку може бути як перемішена з калом, так і покривати його зверху. Нерідко при колоректальному раку хворі скаржаться і на пронос або запор. Крім цього у них може спостерігатися і відчуття неповного випорожнення товстої кишки. Як не прикро про це говорити, але практично всі ознаки даної смертельної патології є неспецифічними. Отже, одні лише симптоми ніяк не можна вважати доказом стовідсоткової наявності даної недуги. Як необхідно діяти, щоб вчасно виявити цю недугу? Згідно з відомостями, які надають нам фахівці даної області, найефективнішим методом раннього виявлення колоректального раку є регулярне просіювальне обстеження. У медицині його ще називають скринінговим обстеженням. Таке обстеження бажано проходити всім громадянам, чий вік переступив п'ятдесятирічний рубіж. Крім цього лікарі радять хоча б раз на рік досліджувати і кал на приховану кров. Бажано хоч один раз на рік користуватися допомогою і колоноскопії. З метою профілактики даної форми пухлини рекомендується також вести боротьбу із запорами, причому на найбільш ранніх етапах їх виникнення. Справа в тому, що при постійних запорах відзначається збільшення часу контакту токсичних компонентів спорожнень зі слизовою оболонкою кишки. В результаті, на особу постійний процес запалення в даній області, який безслідно практично ніколи не проходить. У боротьбі із запорами слід щодня пити велику кількість рідини, регулярно займатися спортом і вживати в їжу продукти харчування, збагачені рослинними волокнами.

Під виразковим колітом передбачають запальну недугу товстої кишки, якій властиво вражати в найперше слизову оболонку прямої, а також деякі інші відділи товстої кишки. Даної патології може бути притаманний як рецидивуючий, так і безперервний хронічний характер. Відразу ж звернемо увагу читачів на той факт, що етіологія даного захворювання досі точно не встановлена. Вчені висувають версії щодо того, що дана недуга є наслідком впливу на організм якогось певного інфекційного агента, однак якого саме залишається таємницею. Нерідко можна почути і слова про те, що виразковий коліт передається генетично. Виділяють і деякі схвальні фактори розвитку даної недуги. У їх список можна занести як психологічні порушення, так і зниження захисних сил організму, а також кишковий дисбактеріоз. Які симптоми спостерігаються при виразковому коліті? Почнемо з того, що при виразковому коліті можуть бути позначені як місцеві, тобто кишкові, так і загальні симптоми. З місцевих ознак найбільш явним прийнято вважати кал з кров'ю. Кров у калі в таких випадках з'являється внаслідок ректальної кровотечі. Тут же звернемо увагу читачів на той факт, що кал з кров'ю спостерігається у всіх хворих поголовно, причому навіть у стадії ремісії даної недуги. Просто в момент ремісії крові набагато менше, ніж у період загострення. Що стосується її кольору, то він є червоним. У разі якщо спорожнення є оформленими, тоді кров ніби обволокує їх. Ректальні кровотечі при даному захворюванні виникають в результаті серйозних порушень циркуляції крові в товстій кишці. Крім цього вони можуть виникнути на тлі вилучень або ерозій. Легка ранимість судин - ще одна часта причина виникнення ректальних кровотечей. Іншою явною ознакою цієї патології прийнято вважати порушення стільця. У більшості випадків у пацієнтів спостерігається пронос, що виникає в результаті посилення вироблення рідини, а також зниження її всмоктування. Часом поноси змінюються запорами, проте відбувається це вкрай рідко. Крім цього при виразковому коліті хворі скаржаться і на часті позиви до дефекації, які найчастіше є помилковими. Біль у животі - третя місцева ознака цього патологічного стану. У більшості випадків біль відзначається в лівій підвздошній області або в лівій половині живота. Часом вона атакує і всю область живота. Відразу ж після акту дефекації сила больових відчуттів найчастіше зменшується. Якщо говорити про загальні ознаки даної патології, то до їх числа можна зарахувати як часті депресивні стани, так і загальне нездужання, надмірну слабкість, зниження працездатності, канцерофобію, зниження ваги. Тривала відсутність лікування цієї патології може стати причиною розвитку численних ускладнень типу перитоніту, пухлин, масивних кишкових кровотечей, поліпозу, ураження печінки тощо. У боротьбі з даним захворюванням хворому призначають спеціальну дієту, а також сульфасалазін і його похідні, імунодепресанти і глюкокортикоїди.

Геморой є однією з найпоширеніших патологій серед усього списку колопроктологічних недуг. Цим захворюванням хворіють приблизно дванадцять осіб зі ста. Відразу ж зазначимо, що воно з однаковою частотою відзначається як у представників сильної статі, так і у представниць слабкої статі. Загострення геморою особливо часто спостерігаються у майбутніх матусь, причому протягом останніх трьох місяців вагітності. Насправді збільшення гемороїдальних вузлів відзначається з віком практично у всіх громадян і все тому, що чим старше людина, тим менш міцними стають зв'язки оболонки анального каналу з його стінками. В результаті, на обличчя випадання вузлів. Сучасні фахівці виділяють всього чотири стадії даного патологічного стану. Перша стадія характеризується кровотечами, а також відсутністю випадання гемороїдальних вузлів. При другій стадії відзначається випадання вузлів тільки при натужуванні, при цьому хворий в змозі самостійно вправити їх на місце. Третя стадія супроводжується випаданням вузлів як під час акта дефекації, так і при підйомі тяжкостей або при звичайному кашлі. І, нарешті, при четвертій стадії гемороїдальним вузлам властиво випадати навіть у стані спокою. До числа факторів, яким властиво провокувати розвиток даного патологічного стану, можна віднести як малорухливий спосіб життя, так і вживання в їжу маленької кількості харчових волокон, ожиріння, надмірні фізичні навантаження, пологи, запори, гарячі ванни, недотримання всіх правил здорового способу життя. Нерідко геморой дає про себе знати і при тривалому кашлі, важкій діареї або на тлі пухлини прямої кишки. Що стосується симптомів даної патології, то в цьому випадку в найперше слід звернути увагу на кал з кров'ю. Кров у калі присутня практично завжди і наділена вона червоним кольором. Кал з кров'ю може спостерігатися і при деяких інших патологіях, проте в цьому випадку кров, як правило. Вдається виявити і на нижній білизні, а також в унітазі або на туалетному папері. Крім кала з кров'ю при даній патології спостерігається також свербіння і больові відчуття в області анального отвору, почуття подразнення в цій же області, а також виділення із заднього проходу. Біль найчастіше починає турбувати пацієнтів у разі тромбозу гемроїдальних вузлів або при виникненні анальної тріщини. Виявити наявність цієї патології вдається за допомогою пальцевого дослідження прямої кишки, а також за рахунок ректоскопії. У разі якщо даного роду дослідження вказати на істину причину калу з кров'ю не зможуть, тоді фахівці проводять ще колоноскопію і іррігоскопію. Курс терапії даного патологічного стану безпосередньо залежить від стадії його розвитку. Якщо при перших трьох стадіях гемороїдальні вузли вдається лігувати латексними кільцями або інфрачервоною коагуляцією, то при четвертій стадії проводиться тільки геморроідектомія. Більш детально про лікування даного захворювання Ви зможете дізнатися на консультації проктолога.