Археологи з Великобританії і Данії опалили деревиною і сухим коров'ячим гноєм реконструйоване житло на неолітичному поселенні Чатал-Хююк. Серія експериментів показала, що повітря було вкрай забруднене твердими частинками, в тому числі діоксидом кремнію. Дослідники вважають, що це згубно впливало на місцеве населення, викликаючи респіраторні захворювання. Стаття опублікована в.
Забруднення повітря часто асоціюється з бурхливим зростанням промислового виробництва в XIX столітті, проте витоки антропогенного впливу на його якість можна побачити набагато раніше - з моменту початку використання гомінідами вогню. Так, хімічний аналіз зубів п'яти неандертальців з північно-іспанської стоянки Ель-Сідрон показав, що вони постраждали від вдихання продуктів горіння, в тому числі бітуму або горючих сланців. Дослідження більш пізніх доіндустріальних популяцій також показують, що люди часто страждали від респіраторних захворювань, викликаних димом. У міру зростання поселень і просування населення в більш прохолодні регіони ця проблема лише посилювалася.
Поселення Чатал-Хююк розташоване в Південній Анатолії в турецькій провінції Конья. Воно виникло близько 7100 року до нашої ери в епоху неоліту і безперервно існувало до халколіту, коли близько 5700 року до нашої ери було занедбано. Сьогодні Чатал-Хююк являє собою найбільше поселення цього періоду, де на піку розвитку проживало близько 8 тисяч осіб. Його виявили ще 1958 року, а 2012-го внесли до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Під час розкопок на цій стоянці археологи виявили кілька сотень осель, велику кількість артефактів. Серед іншого, в Чатал-Хююку розкопали поховання, зроблені під підлогами будинків. Детальніше про деякі знахідки з цієї стоянки можна дізнатися в матеріалі «Господиня подвійної гори» і блозі «Найдивніше місто на Землі - Чатал-Хююк».
Ліза-Марі Шилліто (Lisa-Marie Shillito) з Ньюкаслського університету спільно з ученими з Великобританії і Данії провела серію експериментів, щоб з'ясувати рівень забруднення повітря в стародавніх оселях. Як приклад дослідники використовували типовий будинок, розкопаний на неолітичному поселенні Чатал-Хююк.
У доісторичні часи люди опалювали приміщення, використовуючи деревину, гній, тростину, торф, сільськогосподарські відходи. У Чатал-Хююку та інших поселеннях Анатолії найбільш важливими були тростина і гній. Враховуючи, що ці види палива містять велику кількість побічних продуктів, що виділяються при горінні, жителям доводилося дихати забрудненим повітрям, що викликає захворювання легенів, у тому числі силікоз.
У 1997-1999 роках у Чатал-Хююку була побудована точна копія неолітичного глинобитного житла для демонстрації туристам і проведення досліджень. Команда археологів провела тут серію експериментів, щоб з'ясувати, яка кількість дрібнодисперсного пилу потрапляє в повітря при опалюванні приміщення. Як паливо використовувалися деревина і висушений коровий гній. Для вимірювання рівня забруднення повітря всередині будинку застосовувалися три станції моніторингу якості повітря.
Максимальний рівень забруднення повітря склав понад 150000 мікрограм на кубічний метр. У дослідженні зазначено, що гній давав найвищі показники викидів твердих частинок, виробляючи граничні значення в чотири рази вище, ніж деревина. У будинках Чатал-Хююка були відсутні належний димар і система вентиляції (не було навіть вікон і дверей, а вхід і вихід здійснювався через лаз на даху). Крім того, приміщення складалися з однієї маленької кімнати, що об'єднує житловий простір і вогнище. Це означає, що всі люди зазнавали згубного впливу з боку забрудненого твердими частинками (в тому числі діоксидом кремнію) повітря. Дослідники припускають, що це вело до розвитку респіраторних захворювань, ослаблення імунної системи, а також інших негативних наслідків.
Раніше повідомляли про інші цікаві дослідження в галузі експериментальної археології. Так, сира деревина і ослиний гній допомогли археологам виплавити мідь за давньоєгипетською технологією, а за допомогою серії експериментів вчені зуміли висвітлити печеру палеолітичними методами.