Причиною аномального нагріву місячної поверхні в місцях висадки місій «Аполлон-15» і «Аполлон-17» могла стати діяльність людини, повідомляється в журналі. На думку дослідників, астронавти, що пересувалися по поверхні супутника, оголили темні шари ґрунту, які активніше поглинають тепло. Ймовірно, це призвело до невеликого, але все ж помітного зростання температури.
У липні 1971 року до Місяця вирушила місія «Аполлон-15», під час якої NASA вперше використовувало місячний ровер. Пересуваючись поверхнею супутника на чотириколісному планетоході, астронавти могли охопити істотно велику площу під час досліджень. Транспортний засіб виявився настільки зручним, що аналогічні апарати були використані в ході наступних двох місій (про те, як місячний автомобіль одного разу довелося лагодити скотчем в космосі, читайте в нашому блозі). Загалом космонавти проїхали на місячних автомобілях 91 кілометр.
Тепер дослідники припускають, що настільки активне переміщення по місячній поверхні могло стати причиною несподівано швидкого зростання температури супутника, зареєстрованого під час місій «Аполлон-15» і «Аполлон-17». У 1971 і 1972 році космонавти NASA пробурили чотири отвори глибиною 1-2,3 метра, щоб виміряти, як виходить тепло з надр Місяця. Протягом шести років вчені за сенсорами в місячних свердловинах стежили за зміною температури поверхневих і підповерхневих шарів супутника. Результати цих вимірювань показали, що тепловий потік в області посадки «Аполлона-15» становить 21 міліват на квадратний метр, а в області посадки «Аполлона-17» - 16 міліват на квадратний метр (для того, щоб запалити звичайну лампочку потужністю 60 ват, умовно знадобилася б вся теплова енергія району площею 60 ст.160 метрів, переведена в електричну з нульовими втратами). При цьому отримане значення виявилося вище очікуваного - вважається, що середній тепловий потік, що виходить від Місяця, повинен бути на 10-20 відсотків нижче. З чим пов'язаний аномальний нагрів поверхні супутника довгий час залишалося невідомим.
Щоб відповісти на це питання, автори нової статті під керівництвом Сеічі Нагіхари (Seiichi Nagihara) з Техаського технологічного університету розшукали кілька сотень втрачених касет, на яких були записані результати теплового експерименту NASA. В архіві зберігалися дані тільки за 1971-1975 рік, тоді як дослідження велося до 1997 року. Тепер вченим вдалося відновити інформацію за січень-березень 1975 року і липень 1975 року-лютий 1976 року.
Повноцінний аналіз даних за 1971-1976 рік показав, що в місцях проведення експерименту температура постійно зростала. Сенсори, розташовані в свердловині в районі посадки «Аполлона-15», показували середнє значення 253 кельвіна через 100 днів після установки, а до грудня 1975 року воно збільшилося до 253,7 кельвинів. Аналогічне явище спостерігалося і в області посадки «Аполлона-17»: там температура зросла на 0,4 кельвіна. При цьому дослідники звернули увагу на те, що сенсори, які знаходяться ближче до поверхні, реєстрували більший підйом температури. Наприклад, датчики, заховані на глибині 1,3 метра («Аполлон-17»), показали зростання на 1,5 кельвіна з квітня 1973 року, в той час як датчики на глибині 2,3 метрів виявили підвищення температури лише в середині 1974 року, і воно склало лише 0,4 кельвіна. Це вказує на те, що Місяць нагрівався завдяки зовнішньому впливу, а не внутрішнім процесам.
Дослідники припускають, що причиною нагріву Місяця стала діяльність людини. Ймовірно, астронавти під час ходьби і поїздок по супутнику оголили темний шар реголіту, який активніше поглинає тепло. Карти, отримані зондом Lunar Reconnaissance Orbiter показують, що поверхня Місяця в місцях висадки людей дійсно виглядає більш темною, ніж навколишні території. Згідно з розрахунками, космонавти могли «підігріти» деякі райони супутника на 2-4 градуси Цельсія, зменшивши їх альбедо - відбивальну здатність.
У 2015 році в громадський доступ був викладений найбільш повний архів знімків місячних місій NASA - їх загальне число склало понад 9 тисяч. Об'єктив місії «Аполлон-15» виставили на аукціоні RR Auction за 400-600 тисяч доларів.