Вчені виявили стародавню екосистему мангрових заростей, яка процвітає більш ніж за 200 кілометрів від найближчого океану. Це вкрай незвичайний випадок, оскільки мангрові зарості зустрічаються в основному вздовж тропічних і субтропічних берегових ліній.
Мангровий ліс віком 125000 років, який повинен процвітати вздовж морської берегової лінії, розташований в самому серці півострова Юкатан - поруч з прісноводною річкою
У дослідженні, опублікованому в Proceedings of the National Academy of Sciences, вчені провели генетичний аналіз лісу, а також геологічний аналіз, щоб визначити його вік. Вони також досліджували флору в цьому районі і виконали моделювання рівня моря, щоб визначити, де знаходився океан в епоху плейстоцену, яка закінчилася майже 12 000 років тому.
Ліс розташований на березі річки Сан-Педро-Мартір в самому серці півострова Юкатан і був виявлений Карлосом Бурело, ботаніком з Університету Хуареса в Табаско, співавтором нового дослідження.
Вчені з'ясували, що мангровий ліс досяг свого нинішнього місця розташування під час останнього міжльодовиковування, близько 125000 років тому, і зберігалися там ізольовано, коли океани відступили під час останнього оледеніння.
Моделювання рівня моря і геологічний аналіз показали, що цей район не завжди був прісноводним середовищем. Протягом останнього міжльодовикового періоду Земля була досить теплою, щоб крижані шапки повністю розтанули. Рівень моря був вище на 6-9 метрів, ніж в даний час - цього достатньо, щоб затопити місцевість, де зараз знаходитися мангровий ліс. Коли морська вода відступила, ліс залишився.
Вчені вважають, що мангрові зарості вижили в цьому районі завдяки прісній воді, яка замінила морську. Вапнякова гора, багата на карбонат кальцію, також допомогла мангровим заростям процвітати.
Дослідники відзначають, що поблизу лісу в 1970-х роках систематично вирубувалися лісові масиви через помилковий план розвитку; береги річки Сан-Педро були врятовані тільки тому, що бульдозери не змогли дістатися до неї. Однак місце все ще знаходиться під загрозою через діяльність людини, тому дослідники підкреслили необхідність захисту цього біологічно важливого району в майбутньому.