Австралійські і сінгапурські дослідники прийшли до висновку, що при нинішньому стані справ половина населення Землі до 2050 року буде страждати короткозорістю (міопією), причому в однієї десятої порушення зору буде важким. Результати дослідження опубліковані в журналі (імпакт-фактор 6,135).

Вчені з принстонської лабораторії вивчення фізики плазми (Princeton Plasma Physics Laboratory) провели експерименти, в яких вони змоделювали рух плазми на поверхні Сонця, а також магнітне поле, що контролює цей процес. Результати дозволили їм описати дію ключового фактора, відповідального за корональні викиди. Результати роботи опубліковані в Nature.Корональні викиди Сонця відбуваються під дією несподіваного викиду енергії сонячного магнітного поля, що виникає в результаті конвекції плазми всередині зірки. Викиди часто формуються над сонячними плямами - останні є регіонами інтенсивної магнітної активності на поверхні Сонця і утворюються в результаті виходу у фотосферу сильних магнітних полів. Через диференційне обертання зірок, ці поля набувають форми тора і розтягуються, перешкоджаючи конвекції речовини. Топологія викидів повторює топологію навколишніх магнітних полів - таким чином викид має форму гігантської петлі. Відомо, що петлі іноді формуються на поверхні Сонця, але при цьому не вивергаються, «обрушуючись» назад на фотосферу. Вважається, що процесом управляє так звана «торова нестабільність», що являє собою порушення балансу магнітогідродинамічних сил. Торова нестабільність виникає при швидкому просторовому згасанні «стягуючого» магнітного поля, чиї лінії спрямовані перпендикулярно петлі (якщо уявити, що петля виходить з фотосфери Сонця на півдні і повертається в неї на півночі, то лінії стягуючого поля будуть спрямовані по лінії схід-захід). У той же час існують дані, що вказують на те, що навіть торо-нестабільні петлі іноді не вивергаються, тобто процес контролюється якимось фактором, який вчені поки не враховують.

Міжнародна група хіміків під керівництвом Бруно Щулера з дослідницького центру компанії IBM в Цюріху змогла встановити склад понад 100 компонент асфальтену. Для цього автори роботи використовували методи скануючої зондової мікроскопії атомного дозволу. Дослідження опубліковано в, короткий його виклад наводить портал Chemistry World.

Фізики з Єльського Університету знайшли рішення для рівняння, що показує розподіл товщини морського льоду. Незважаючи на те, що саме рівняння було виведено ще 40 років тому, досі воно не було вирішено аналітично. Ключовим у пошуку рішення виявилося припущення про те, що зіткнення між льодами і їх накладення один на одного - хаотичний процес, схожий на броунівський рух. Дослідження опубліковано в журналі (препринт), короткий виклад наводить.