Метрополітен у столиці Алжиру здали в експлуатацію 2011 року. Поки він представлений всього однією лінією загальною протяжністю трохи менше десяти кілометрів. Для потреб пасажирів на єдиному маршруті метро Алжиру відкрито десять станцій, що дозволяють здійснювати пересадки на наземний міський транспорт. Розрахунковий пасажиропотік у підземці столиці Алжиру становить щонайменше 150 мільйонів осіб щорічно.
Метрополітен став другим на чорному континенті, прокладеним під землею і першим у союзі країн, що входять до Магрибської коаліції.
Вперше про необхідність такого виду громадського транспорту в Алжирі заговорили в 70-х роках минулого століття. Тодішній демографічний бум змусив уряд шукати нові способи пересування містом для населення, що багаторазово збільшилося. У 1985 році проект був затверджений, але подальша економічна криза в країні змусила відкласти реалізацію задуманого на невизначений термін. Фактично будівництво метро Алжиру почалося тільки в 90-х роках. Першу півкілометрову ділянку здали 1994 року, а через п'ять років до будівництва залучили французьких фахівців.
Збільшення в 2000-х роках цін на нафту сприяло активізації будівництва підземки столиці Алжиру, і перша ділянка його єдиної поки «червоної» гілки була віддана для випробувань вже в 2010 році. Тестування пройшло успішно, і десять станцій метро Алжиру через кілька місяців після початку випробувань прийняли перших пасажирів.
На першій гілці метро працює 14 потягів, у кожен з яких зчеплено по шість вагонів. Кількість пасажирів, яка здатна вмістити такий поїзд - 1200 осіб, з них 208 можуть їхати сидячи на комфортабельних місцях.
Назви станцій в метро Алжиру продубльовані на схемах англійською мовою.

Метрополітен у столиці Шотландії місті Глазго - один з найстаріших у світі. Протяжність його єдиної лінії становить 10,4 км, які поїзд, зупиняючись на 15 станціях, долає за 24 хвилини. У день метрополітен Глазго перевозить трохи більше 39 тисяч пасажирів, що становить на рік більше 13 мільйонів.
Головна особливість підземки шотландської столиці - незвично вузька в порівнянні з метро інших міст світу колія і малий діаметр тунелю, який становить всього близько трьох метрів. Колись такий проект був втілений у життя у зв'язку з економічними міркуваннями, але сьогодні пасажири вище середнього зростання відчувають себе у вагоні поїзда дещо незатишно. Єдина лінія метрополітену - кільцева, і на плані міста вона позначається помаранчевим кольором.
Метрополітен Глазго був відкритий в 1869 році і став разом з будапештським метро другим у світі після лондонського. Перші вагони приводилися в рух барабаном з паровим двигуном. У 1935 році була здійснена реконструкція, і поїзди перевели на електричну тягу. Наприкінці 70-х років минулого століття метро Глазго закривалося на реконструкцію, але розширювати його або будувати нові станції і лінії влади не стали.
Станції підземки розташовані по обох берегах річки Клайд, яка протікає через Глазго. Всі вони підземні, глибина їх залягання становить десять метрів, а довжина їх платформ розрахована на три вагони в поїзді. Три станції призначені для пересадки пасажирів на наземні залізничні лінії електричок і приміських поїздів.
За яскраво-помаранчевий колір вагонів підземка Глазго отримала неофіційну назву «Заводний апельсин». Вхід пасажирів у вагони метрополітену здійснюється через центральні двері, а вихід - через крайні.

Детальна інформація про пам'ятки. Опис, фотографії та карта з вказівкою найближчих значущих об'єктів. Назва англійською мовою - Museo Virginia Choquintel.

Метрополітен міста Клівленда відкрився в березні 1955 року. Він являє собою систему легкого метро і ліній підземки і перевозить щодня не менше 20 тисяч осіб. Потяги метро Клівленда зупиняються для входу і виходу пасажирів на 49 його станціях, а загальна протяжність трьох діючих ліній становить 54 кілометри. З трьох маршрутів метро Клівленда лише одна підземна, інші дві - лінії легкого метро «
.Червона» гілка з'єднує південно-західну частину міста з північно-східними районами. Це лінія основного метро, яка була побудована в середині минулого століття. Вона доставляє пасажирів у міжнародний аеропорт. Лінії легкого метро Клівленда промарковані на схемах синім і зеленим кольором. Вони йдуть поруч частину шляху з півночі до центру міста, а потім розділяються. «Зелена» гілка триває в східному напрямку, а «синя» - в південно-східному. На
ділянці від станції Тауер-сіті до 55-ї Східної стріт три лінії метро йдуть паралельно, а три станції на цьому відрізку обладнані платформами різного рівня, щоб приймати склади обох типів.

Метрополітен міста Кобе відкрили 1977 року. Один з найбільших портів Японії і центр міжнародної торгівлі з населенням більш ніж у півтора мільйона осіб, Кобе потребував нового виду міського транспорту. Метро Кобе дозволило розвантажити міські автомобільні магістралі і забезпечити його жителям і гостям більш комфортні умови для пересування по мегаполісу.
У сучасному Кобе метро представлено двома повноцінними лініями, загальна протяжність яких становить понад сорок кілометрів. Для входу, виходу і пересадок на інші види транспорту в метрополітені відкрито 30 станцій.
Перша гілка метро Кобе називається Port-liner. Цей маршрут з'єднує місто з аеропортом і містить 16 станцій на шляху проходження поїздів. Протяжність першої гілки становить 22,7 кілометра.
Rokko-liner - це друга лінія метро Кобе. Вона пов'язує місто з морським парком і на цьому маршруті працює 14 станцій.

Метрополітен міста Маямі в американському штаті Флорида відкрили в травні 1984 року. Ця система перевозить щодня до 100 тисяч осіб, що дозволяє вважати її одним з найпопулярніших видів міського транспорту. Всього в метро Маямі існує дві гілки, протяжність яких становить майже сорок кілометрів. На лініях працюють 23 станції, потяги до яких приходять не рідше одного разу на п'ять хвилин у години пік.
Шляхи метро Маямі прокладені надземно-естакадним способом, оскільки місто розташоване близько від моря і в ньому існує небезпека близького залягання ґрунтових вод до поверхні, що унеможливлює підземне будівництво.
Проект метро Маямі почали розробляти в 70-х роках минулого століття. У 1980 році будівельники приступили до виконання затвердженого проекту, а через чотири роки перша черга метро Маямі була здана в експлуатацію.
Дві гілки метрополітену столиці штату Флорида маркуються на схемах зеленим і помаранчевим квітами. Частково вони йдуть поруч і мають 15 спільних станцій протягом спільного маршруту. Починаються і «помаранчева», і «зелена» гілки в південно-західній частині міста, йдуть паралельно вздовж затоки, піднімаються на північному заході і розходяться після станції Earlington Heights. «Помаранчева» лінія повертає на захід і досягає міжнародного аеропорту Маямі, а «зелена» слід спочатку в північному, а потім - у східному напрямку, закінчуючись в Palmetto. На
поїздах «помаранчевого» маршруту можна дістатися до Центрального вокзалу Маямі та Університету штату Флорида, а «зелена» гілка доставить пасажирів в Браунсвілль і Окічобі.

Детальна інформація про пам'ятки. Опис, фотографії та карта з вказівкою найближчих значущих об'єктів.

Детальна інформація про пам'ятки. Опис, фотографії та карта з вказівкою найближчих значущих об'єктів. Назва англійською мовою - Aci Castello.

Детальна інформація про пам'ятки. Опис, фотографії та карта з вказівкою найближчих значущих об'єктів.

Сонце море і пісок велика екскурсійна програма і дивовижна культурна спадщина - все це поєднує в собі Єгипет. Ідеальне місце для пляжного відпочинку прекрасний синтез культури і клімату ця країна є однією з найбільш унікальних і захоплюючих у світі. Єгипетські курорти ідеально підходять для сімейного відпочинку узбережжя Червоного моря - для дайвінгу численні пам'ятки не залишать байдужими поціновувачів історичних місць а нічні клуби чекають любителів веселощів нон-стоп. Для туристів з Алмати доступні різноманітні путівки і серед інших організаційних питань люди цікавляться скільки летіти до Єгипту. Незважаючи
на нестабільну політичну обстановку в країні в туристичних зонах панують мир і спокій тому курорти Єгипту сповнені відвідувачів.
Судно, що відправляється в прямий регулярний або чартерний авіарейс з Алмати доставить пасажирів в аеропорт Шарм-ель-Шейха Каїра або Хургади за п'ять з половиною - шість годин. При виборі варіанту з однією або кількома стикуваннями летіти до Єгипту доведеться довше - від 12 до 36 годин.

Соловецькі острови (Соловки) є архіпелагом у Білому морі на вході в Онезьку губу. Соловецькі острови є найбільшим за площею архіпелагом Білого моря. Складаються з 6 великих островів: Соловецького (Великого Соловецького) острова Анзерського острова Великої і Малої Муксалми Великого і Малого Заяцьких островів. Крім того до складу Соловецьких островів входить більше сотні маленьких островів. Найкоротший шлях до Соловків лежить з карельського берега через Кемь і Біломорськ. Соловецькі острови і 5-кілометрова акваторія Білого моря є особливо охоронюваною територією, що належить Соловецькому державному історико-архітектурному і природному музею-заповіднику.

Солочин являє собою село у Свалявському районі Закарпатської області. Село розташоване на березі річки Пені між двома горами - горою Крехаїв на заході і горою Тесаник на сході. Відстань від Солочина до районного центру займає 7 кілометрів.