Європейські фізики створили метод нанесення алмазних плівок нанометрової товщини на підкладку з практично будь-якого матеріалу. Як тестові зразки вони створили кілька електронних пристроїв, а також механічних резонаторів. Препринт роботи викладено на сайті arxiv.org. Автори отримували алмазні плівки на основі кварцового субстрату, «усіяного» нано-алмазами, які виступали як зародки будушів плівки. В якості основного методу використовувалося плазмово-хімічне осадження з газової фази (ХОДФ): субстрат поміщався у водневу плазму з невеликою концентрацією метану, система підтримувалася при темпераутрі 510-560 градусів Цельсія і тиску 33-40 мільбар. Ключовою особливістю роботи стала наступна ідея авторів: умови зростання плівки (температура, тиск, наявність домішок) можна підібрати так, що після досягнення певної товщини вона почне тріскатися. З одного боку це веде до того, що не можна отримати алмазну плівку великої товщини, з іншого боку, таким шляхом можна домогтися відшаровування фрагментів плівки від субстрату. Потім фрагмент потрібного розміру і форми можна підняти за допомогою клейкої стрічки і помістити на будь-яку підкладку, після чого стрічку акуратно відклеїти: на цей процес потрібно близько десяти хвилин.