Вчені зняли з Колумба звинувачення в тому, що саме він завіз цю хворобу в Європу.
Збудником сифілісу, що залишається хоча і не такою великою як у минулому, але все ж серйозною проблемою для людства, є один з чотирьох підвидів блідої трепонеми - Treponema pallidum pallidum, Інші три підвиди викликають не менш неприємні хвороби - фрамбезію, пінту і беджель - але зустрічаються вони сьогодні, як правило, тільки в тропічних і субтропічних регіонах. У Європі сифіліс особливо лютував у XV-XVIII століттях, і згідно з поширеною, хоча і недоведеною версією, привіз його на континент Христофор Колумб зі своєю командою, який повернувся 1493 року з Америки.
Але як недавно з'ясувала міжнародна наукова група під керівництвом професора Верени Шюнеманн з Університету Цюріха, бліда трепонема була поширена в Європі задовго до подорожі Колумба.
Вчені досліджували останки чотирьох осіб з Фінляндії, Естонії та Нідерландів, ДНК-тест яких показав наявність трепонематозу. За допомогою традиційного радіовуглецевого аналізу і молекулярного датування вдалося встановити, що геном бактеріального збудника відноситься якраз до періоду XV-XVIII століть.
Крім власне сифілісу в останках виявилася ще й фрамбезія, яка переноситься через простий контакт зі шкірою. "Наші дані показують, що фрамбезія була поширена в Європі в той період. Ареал її поширення не був обмежений тропіками як сьогодні ", - говорить Верена Шюнеманн.
Однак на цьому відкриття не закінчилися. В одному зі скелетів з Нідерландів вчені знайшли невідому досі лінію трепонеми, яка, ймовірно, розвивалася разом з сифілісом і фрамбезією, але сьогодні вже як хвороба не існує. За словами авторів дослідження, ця лінія споріднена всім сучасним різновидам трепонеми, і мабуть, в Європі того періоду циркулювали різні підвиди, які накладалися один на одного, вражаючи одного і того ж власника.
Використавши це своє відкриття як об'єкт генетичного аналізу, вчені змогли вперше точно датувати древо розвитку блідої трепонеми. Як з'ясувалося, нинішні підвиди розвивалися протягом щонайменше 2500 років, а останній загальний предок усіх штамів, що викликають сифіліс, датується проміжком з XII по XVI століття.
"Відповідно, епідемія сифілісу навряд чи могла бути викликана однією тільки подорожжю Колумба в Європу, - резюмують професор Шюнеманн. - Різні трепонематози могли розвиватися спільно, а потім до або під час встановлення міжконтинентальних контактів обмінятися генетичним матеріалом ". Шюнеманн впевнена, що такий висновок ставить нові питання про розвиток і поширення хвороби, а можливо також і питання про необхідність переглянути існуючі погляди на сифіліс та інші родинні йому хвороби.