Британські вчені виявили, що швидкість обертання декількох прилеглих старіючих зірок виявилася незвично високою.
У минулому втрата швидкості вважалася непорушною властивістю зірок, проте спостереження говорять про те, що це не зовсім так
Як повідомляє ТАСС, вчені з Бірмінгемського університету переконалися в тому, що деякі старіючі зірки можуть обертатися набагато швидше, ніж це пророкує теорія магнітного гальмування. Зібрані дані показують, що цей механізм гальмування послаблюється для більшості зірок, що не відповідає результатам теоретичних розрахунків, побудованим на базі спостережень за молодими світилами.
Швидкість обертання світив навколо своєї осі вже більше півстоліття вважається однією з найважливіших їх властивостей. Цей параметр дозволяє обчислити вік зірки, уточнити її клас, а також з'ясувати, чи є у неї супутники і як часто в її надрах виникають так звані зіротруси. Як правило, молоді світила рухаються швидше навколо своєї осі, ніж старіючі зірки, що вказує на те, що їх обертання поступово сповільнюється.
Цей феномен традиційно пов'язується з тим, що магнітні поля Сонця та інших світил захоплюють частинки матеріалів сонячного вітру, які викидаються з їх поверхні, і обертають їх разом із зіркою. У результаті цього світила поступово втрачають енергію обертання. У минулому астрономи вважали це правило непорушною властивістю зірок, проте спостереження останніх десятиліть говорять про те, що це далеко не завжди так.
Вчені виявили, що деякі зірки можуть розкручуватися, перетягуючи на себе матерію сусідніх світил, а ядро Сонця з нерозкритих поки причин обертається швидше, ніж його зовнішні оболонки. Відкриття цієї незвичайної властивості змусило вчених максимально точно виміряти швидкість дев'яти десятків прилеглих зірок, що знаходяться на приблизно тих же стадіях розвитку, що і Сонце.
Їх вік, за оцінками астрономів, становив від 1 до 13 мільярдів років, при цьому переважна більшість з них були схожими на Сонце за температурою поверхні, масою і спектральними характеристиками. Астрономи виміряли швидкість їх обертання двома способами: підрахувавши кількість плям на поверхні світив, а також простеживши за тим, як часто в їх надрах відбувалися зоретрясіння.
Так вчені називають особливі низькочастотні коливання в надрах зірок, їх частота залежить від швидкості обертання зірок. У свою чергу ці хвилі особливим чином впливають на яскравість і структуру спектру світил, що дозволяє відстежувати їх за допомогою потужних оптичних телескопів. Коли астрономи зіставили швидкості, обчислені по зоретрусах і плямах, вони виявили, що для відносно молодих світив ці значення збіглися.
Для старіючих зірок вони суттєво розійшлися. Загалом ці спостереження показали, що старі зірки обертаються значно швидше, ніж на те вказує класична теорія, причому ступінь розбіжності між реальністю і розрахунками зростає в міру збільшення віку зірки. Подібну невідповідність теорії і практики, як вважають вчені, можна пояснити тим, що дія магнітного поля на обертання світила поступово послаблюється по мірі старіння зірки.
Це може бути пов'язано з віковими змінами в характері руху матерії всередині зірок, які, в свою чергу, пов'язані з виробленням магнітних полів і їх просторовою конфігурацією. Як сподіваються вчені, в найближчому майбутньому вони зможуть вивчити властивості магнітних полів молодих і старих зірок. Аналіз і співставлення цих даних допоможуть зрозуміти, як подібні зміни можуть вплинути на поведінку надр Сонця.