Меліса дуже примхлива до ґрунту. При виборі місця посадки слід підшукувати більш родючі та пухкі місця. Вирощувати цю рослину можна з насіння, роблячи відводки від кущу, можна взяти один великий кущик і поділити його на кілька маленьких, а також можна ділити сам корінець на кілька частин. Якщо вирощувати мелісу з насіння, то всхожість їх буде краще при вирощуванні розсади, але можна посадити насіння і прямо в городі. Якщо вирощувати рослину таким чином, то цвітіння наступить лише на наступне літо. Один кущик може жити дуже довго. Землю для посадки слід готувати спеціально. Для цього її скопують, видаляють всі сорні трави, і удобрюють грунт калійною сіллю, гноєм і суперфосфатом. Скопати землю слід не менш ніж на двадцять п'ять сантиметрів. Садять насіння неглибоко, приблизно на півтора сантиметри. Однак при вирощуванні великих кількостей рослини, переважно використовують готову розсаду. Насіння меліси не втрачають всхожості до трьох років. Для вирощування розсади можна застосовувати теплицю. Інтервал між маленькими паросточками слід робити не менше п'яти сантиметрів. Для поліпшення зростання не завадять азотні підживлення. У відкритий ґрунт цю рослину можна виносити через місяць - півтора. Ділити на частини можна рослину, не молодшу трирічного віку. Робити поділ куща слід на початку березня. Розрізати куст слід рівномірно, щоб паросточки були на всіх підземних частинах. Меліса любить часте розпушування ґрунту. Якщо дощів зовсім немає, можна зрідка поливати рослину штучно. Воно добре росте і на підвіконні у вазоні.

Генералізована міастиння являє собою захворювання імунної системи, яке є представником антливих недуг рецепторів. Слід зазначити, що цю недугу прийнято вважати ще й специфічною. Зустрічається це захворювання не часто, приблизно в однієї людини з тисячі. Це якщо брати в облік статистичні дані. Якщо ж говорити про людей, які їм хворіють, але при цьому не звертаються за допомогою до фахівців, то їх набагато більше. Важливо відзначити і те, що дане захворювання не має меж. Воно може вразити як новонароджену, так і літню людину. Як правило, всі люди, які страждають від даної недуги, стають або інвалідами, або зовсім вмирають. Генералізовану міастенію прийнято вважати однією з тих недуг, яку не тільки складно виявити, але ще й досить важко вилікувати. Часом без хірургічного втручання просто не обійтися, адже фахівців в даній області не так вже й багато. Якщо вони і є, то про дану недугу насправді їм відомо небагато, причому не з їх вини, а все тому, що даний вид захворювання досить непередбачуваний. При генералізованій міастинні вражаються практично всі м'язи. У результаті людина відчуває постійну м'язову слабкість, що не може не позначитися на її загальному стані здоров'я. Це захворювання рано чи пізно призводить до того, що всі м'язи людини виснажуються, і вона більше не може ними керувати. Захворювання складне, так що боротися з ним необхідно на найбільш ранніх етапах його розвитку.

Щоб виявити міастенію, лікарі-фахівці звертаються за допомогою до електрофізіологічних методів дослідження. Одним з таких методів діагностування є стимуляційна електроміографія. За допомогою цього методу вдається виявити ті чи інші порушення, що виникають в результаті електричної відповіді м'яза. Впливають на цей м'яз струмом, який наділений різними частотами. Як правило, всі ці частоти незначні, але все ж необхідний результат з їх допомогою встановити можна. Зазначимо, що даний метод використовується для визначення не тільки цього, а й багатьох інших захворювань. Електроміографія - ще один метод виявлення міастинії. Цей метод передбачає використання спеціальних голкових електродів. Хворому вводиться під шкіру розчин прозерину, після чого під'єднуються і самі електроди. У разі якщо обидва дані методу не змогли дати точний результат, тоді фахівці застосовують гістохімічні та гістологічні методи. За допомогою гістохімічного методу вдається виявити стан енергетичного обміну в м'язах, а також наявні порушення відновлювальних процесів. А ось гістологічний метод виявляє лімфорагії в м'язах і атрофію м'язових волокон. У разі якщо обстежити необхідно вилочкову залозу, тоді на допомогу приходять рентгенологічні і радіонуклідні дослідження. З їх допомогою можна виявити наявні зміни в структурі вилочкової залози, а також порушення її працездатності. Існують й інші методи діагностики міастизації, однак вони використовуються лікарями вкрай рідко.

Міастенія є одним з тих захворювань, етіологія і патогенез якого залишилися до кінця не вивченими по сьогоднішній день. Сучасні лікарі-фахівці в один голос стверджують, що ця недуга є аутоімунним захворюванням. Вони вважають, що ослаблена імунна система людини виробляє свого роду антитіла, які і стають причиною розвитку даного стану, так як впливають вони переважно на м'язи. Тривалий вплив таких антитіл стає причиною не тільки загибелі тих чи інших рецепторів, але і змін в їх структурі. Особливо важливо відзначити, що все негативний вплив відбувається по відношенню до ацетилхоліну. Адже саме цей компонент бере головну участь у скороченні м'язів. Насправді все це не просто слова, всі вони підтверджені безліччю клінічних досліджень, які проводилися за участю хворих, які страждають цим захворюванням. Існує й така думка, що в деяких випадках міастиння виникає на тлі наявної інфекційної недуги в області вилочкової залози. Навіть якщо причина криється саме в цьому, цей стан в будь-якому випадку призводить до виникнення тих же антитіл, які знову таки негативно впливають на ацетилхолінові рецептори, а, отже, і порушують структуру м'язів. І ще, міастенія досить часто супроводжується такою недугою як тимома. У більшості випадків обидві дані недуги спостерігаються у літніх людей. Небезпечно те, що дуже часто ці люди вмирають, тобто ця недуга стає для них смертельним вироком.