26 квітня 2018 року Apple припинила випуск лінійки продуктів AirPort. Ця лінійка проіснувала 18 років і 9 місяців, і можливо, якби її не було, WiFi не став би найпростішою в застосуванні технологією зв'язку. Але згадати про AirPort я вирішив не через це. Розповідаючи про Мас'і останніх двох років минулого тисячоліття (1999 і 2000) і початку нашого, про AirPort доводиться згадувати майже постійно - і щоб не йти від теми, обмежуватися поясненням «це WiFi». Все було набагато цікавіше.
Apple не має ніякого відношення ні до винаходу бездротового зв'язку, ні навіть до створення стандарту IEEE 802.11 і визначених ним протоколів, в 1997. Дроти для зв'язку почали використовувати в XIX столітті, до того всі технології зв'язку були бездротовими (мова, лист, сигнали кострами, барабани, тумаки...).
У 1971 на Гавайських островах, для зв'язку між островами була створена мережа ALOHAnet (вважається стародавнім предком Ethernet) і технологія ALOHA (щось на зразок WiFi, швидше за все вперше в історії). Прокласти сотні кілометрів проводів по дну океану, і забезпечувати їх збереження і працездатність було б занадто накладно - і тоді вони «повернулися до витоків». Потрібда змусила...
Напевно, ALOHA була першим випадком бездротової комп'ютерної мережі, хоча як знати, чи не було чогось подібного до неї. В Атлантиді або в Стародавньому Єгипті, наприклад...
Заглиблюватися в давнину не будемо. Можливо, якось іншим разом.
Явище AirPort народам
21 липня 1999 року, MacWorld Expo в Нью-Йорку. Представивши публіці портативний iMac, і заповнивши останній квадрант у стратегічній діаграмі «чотири квадранти» картинкою iBook, Стів раптом згадав про «щось ще» (One More Thing, класика!).
І чомусь, почав публічно бродити по Інтернету: сайт Apple, Online Apple Store (де серед картинок пропонованих товарів вже з'явився «комп'ютер-косметичка»), CNN - з найсвіжішими новинами, що з'явилися тільки що...
І ніби ненавмисно, він взяв iBook в руки, і підняв над столиком... Виявилося, на що не всі і не відразу звернули увагу, що до «косметички» не підключено ніяких проводів! Це був шок, порівнянний з шоком який відчували при вигляді рухомого безлошадного воза.
WiFi вже був, вже називався цією абревіатурою (це пародія на Hi-Fi, розшифровки цієї абревіатури придумали пізніше), але 99% з присутніх у залі не мали жодного уявлення про те, що відбувається «на передньому краї», і для них це було дивом.
Презентацію проводили Стів Джобс, оператор з камерою на плечі, новонароджений iBook і хулахуп. Останньому була відведена важлива роль: довести, що між iBook і мережею і справді немає ніяких невидимих проводів. А то мало ли...
Артистично. Після кількох сотень Apple Events, в постановці Стіва Джобса, театр вже не вражає.
Насолодившись захопленням залу, Стів відкрив страшну таємницю. Таємниця називалася AirPort, а переносний iMac (iBook, образно), з корпусом з прогумованого полікарбонату, виявився першим у світі комп'ютером який був AirPort Ready.
Що можна перевести як «Готовий до AirPort».
Кумедний статус, до речі: він означає, що комп'ютер готовий до WiFi, але при цьому, все-таки, до зв'язку через WiFi не готовий. Єдність і боротьба протилежностей? Ні, для підключення до бездротової мережі над «AirPort Ready» комп'ютером потрібно було зробити деякі дії. Придбати AirPort-картку (за 99 доларів) і встановити її в комп'ютер. Місце і кабель від антени були передбачені.
У випадку з iBook достатньо було зняти клавіатуру (рутинна операція, дуже нескладна), підключити штекер антени до карти, і вставити її на відведене для неї місце, де було написано для чого воно тут знаходиться. І... все.
Ну і що?
На «темній» стороні, тобто, за межами всесвіту Apple, WiFi вже бавилися не один місяць. За кілька сотень доларів, можна було придбати «приймальню станцію», ще за скільки-то сотень - «роутер», і (зазвичай у комплекті з роутером і/або станцією) інструкції та програмне забезпечення.
І, витративши на все-про-все кілька хвилин, годин або діб (як пощастить), просунутий користувач міг показати те ж саме без iBook, хулахупа і мужика з камерою. Танці з бубном, видирання власного волосся і масаж головою об стіну - безкоштовно.
Якщо і перебільшую, то трохи. Про волосся і масаж.
У переважної більшості користувачів персональних комп'ютерів немає часу на глибоке занурення в анатомію і фізіологію використовуваної ними техніки, їм є чим зайнятися крім цього. Цивілізацією затребувані сотні тисяч спеціальностей, і як мінімум кожна десята з них анітрохи не простіше.
Зате ця переважна більшість готова платити за те, що перетворює технології на легкий і зручний інструмент, для користування яким не потрібно освоювати ще одну спеціальність.
AirPort був саме тим, за що люди були готові платити. Так, це все було заради грошей, а ви що думали?
AirPort, надбудова на WiFi
Бездротовий зв'язок - це дуже просто. У наші дні це знають всі. У 1999 році про те, як зробити її легкодоступною, розробники засобів бездротових комунікацій навіть не заморочувалися: не до того. Заплатять комусь. Проблеми індіанців шерифа не хвилюють.
А навіщо «кому-небудь»? Вражаюча відмінність від Apple часів застою (коли компанією правили Скаллі, Шпіндлер і Амеліо): моментальна реакція на тільки-тільки виниклу можливість здерти з людей побільше. Або піднести їм, на блюдечку, неймовірні до того можливості.
Для організації власної WiFi зони, були потрібні: доступ до Інтернет (підключення до провайдера плюс модем або Ethernet-кабель), і AirPort Base Station. Пристрій, зовні схожий на літаючу тарілку, за межами всесвіту Apple називався б роутером, або маршрутизатором.
У затишному й оригінальному поглибленні найпершої моделі літаючої тарілки (AirPort Base Station), названої Graphite, розташовувалися роз'єми для підключення до телефонної лінії (в станції був 56k V.90 модем) і до Ethernet-кабелю (10/100Base-T).
Після підключення станції до діючого каналу зв'язку, і до електричної мережі, клієнт отримував працюючу WiFi-зону. Танці з бубном, незважаючи на зусилля інженерів Apple, до кінця зжиті не були (це було неможливо), але в більшості випадків станція просто починала працювати: у радіусі 20 метрів з'являвся WiFi.
Якщо не було підключення до Інтернету, пристрої в зоні WiFi, з встановленими в них картами AirPort або іншими картами, сумісними з бездротовою станцією Lucent RG-1000 (технічно, AirPort був майже ідентичний цій станції), могли обмінюватися даними між собою.
Карта AirPort теж не була розроблена Apple «з нуля». Це продукт переробки ще одного продукту компанії Lucent, карти Lucent WaveLAN/Orinoco Gold PC Card. Карту Lucent позбавили антен і спростили, перенісши частину функціоналу в комп'ютер. У корпус iBook, наприклад, були вбудовані дві антени для бездротового зв'язку, і передбачено місце для підключення AirPort карти.
Все необхідне програмне та апаратне забезпечення, було розподілено між картою і комп'ютером, і виконувало всі необхідні рутинні операції (налаштування, ініціалізацію з'єднання, передачу даних) без втручання користувача.
У 99,999% випадків - безпомилково і без проблем. На порядок професійніше, ніж у 99,999% доморощених експертів, з розділу «Ну і що?».
AirPort Base Station «Graphite» коштувала 299 доларів. Начебто дешевше, ніж RG-1000, але навіть якщо я помиляюся, не сильно дорожче. AirPort Card коштувала 99 доларів, і, завдяки передачі значної частини функціоналу комп'ютеру, була рази в три дешевше ніж її «предок».
Комп'ютери, «готові до підключення WiFi», називалися AirPort Ready. Дуже скоро всі Мас'і, крім Xserve, були AirPort Ready з народження. Тому що все Мас'і на цьому світі випускала Apple, і саме Apple вирішувала що і як має бути у них всередині. Тепер це були її проблеми.
Листопадовий сніг
13 листопада 2001 року Apple внесла зміни в конструкцію базової станції: додала ще один Ethernet-роз'єм, вихідний. Нова станція, як і раніше, захоплювала Ethernet-кабель від провайдера, але тепер пристрій, не готовий працювати з AirPort, не позбавлявся доступу до мережі.
Нову модель назвали Snow (сніг). AirPort Base Station “Snow”. За кілька місяців, з початку продажів AirPort до «листопадового снігу», платформа Macintosh перетворилася на найбільш бездротову платформу в світі.
Описувати всі 19 років історії Apple AirPort я поки не збираюся... але мовчати не обіцяю.