Плід темно-фіолетовий, майже чорний, продовгувато-яйцюздної форми, з тонкою шкірою, в діаметрі до 5 см. М'якоть біла або фіолетова, соковита, ароматна, в'яжуча, солодка, іноді кисло-солодка з гірчинкою. Містить одне або декілька насіння зеленого або коричневого кольору. Зовні плоди джамболана нагадують звисаючі гріздями горіхи. Одне соплоддя складається з 10-40 ягід. Дозрівання припадає на червень. Плодоносити дерево починає на 4-8 рік після посадки. Врожаї хороші.
Батьківщина рослини Індія. Культура теплолюбива, вирощується в тропічній Америці, Австралії, Африці, на Філіппінах і Шрі-Ланці. У дикому вигляді зустрічається на височинах і по берегах водойм. Віддає перевагу поживним, зволоженим ґрунтам. Розмножується насінням. Середня тривалість життя дерева - 100 років.
У плодах джамболана містяться вітаміни, мікроелементи, жири, сирий протеїн, клітковина, білки, щавелева і галлова кислоти, крохмаль, смоли. Фрукт частіше використовується у свіжому вигляді. В Індії і на Філіппінах плоди перед вживанням замочують у солоній воді, що дозволяє усунути в'язкість м'якоті. З ямболана виробляють сухофрукти, роблять желе, джеми, пудинги, торти, оцт, соуси. Сік цієї рослини за смаком нагадує виноградний, застосовується для виготовлення солодких сиропів і шербетів. У деяких країнах з джамболана виробляють вина, бренді, лікери.
Квітки даної особини багаті нектаром, тому дерево є хорошим медоносом.
Листя йде на корм домашній худобі. Деревина ямболана вологостійка і довговічна, використовується при виробництві меблів, музичних інструментів, в суднобудуванні. У корі містяться дубильні речовини і смоли, що дозволяє застосовувати її при дубленні шкір і для продовження терміну експлуатації рибальських снастей. Крім того, з кори отримують натуральні барвники різних кольорів. Усі частини цієї рослини знайшли застосування в народній медицині.
У Південній Азії дерево шанується буддистами, через це тут його висаджують неподалік від індуїстських храмів.