Це сильноросле дерево з широкопірамідальною, густою кроною і скелетними гілками, що відходять від стовбура під прямим кутом. Кінці гілок спрямовані вгору. Кора темно-сіра, яка лягає. Втечі колінчасті, зеленувато-жовті, з великими оливковими чечевичками. Листя дрібні або середніх розмірів, яйцевидної форми, гладкі, темно-зелені, неопушені.
Плоди великі, подовжено-грушевидні, масою до 240 р. Кріпляться до товстої, косо поставленої біля основи плодоніжці. Шкіряка товста, щільна, зеленувато-жовта, з сірими численними точками і плямами, розташованими по всій поверхні плоду. При дозріванні шкірка світліє, помаранчеві ділянки набувають яскраво-червоного відтінку. М'якоть біла, соковита, масляниста, солодка, з кислинкою. Смакові якості високі. Дозрівання подів припадає на початок жовтня. Плоди дозрівають одночасно, тримаються на дереві дуже довго, не обсипаються. Відрізняються хорошою лежкістю. Можуть зберігатися до лютого. Споживаються переважно у свіжому вигляді.
Груша «Парижанка» вступає в плодоношення на 4 рік після посадки. Врожайність хороша. З дорослого дерева отримують до 100 кг груш. Плодоношення зосереджується на кільчатках. Сорт самоплідний. В якості запилювачів використовуються груші «Строката липнева», «Бере Лігеля», «Вільямс», «Тане з Шарно». Для кращого розвитку і плодоношення рослину висаджують у родючий, досить зволожений, легкий ґрунт.
Сорт не зимостійок. У деяких регіонах при сильних заморозках можливе підмерзання дерева, що призводить до зниження врожайності. Схильність до ураження паршею та іншими хворобами низька.
До достоїнств груші сорту «Парижанка» відносять високу врожайність, десертний смак і легкість плодів.
Недоліки: вимогливість до ґрунту.